РЕЗЕРВНИЙ САЙТ
http://chvgazeta.naxx.ru
бесплатный хостинг php mysql сайтов

Класика

Системи очіщення води

Чёрная икра

Будівельна корпорація
"Альянс Захід Буд"

Косметика

"Спутник" Каналізація.
Водопостачання

Ремикс Буд. Черновцы

Введіть ключові слова для пошуку на сайті


Hоворічне

Високосний рік у невідь
Котить вічності ріка.
Що несе нам рік грядущий,
Рік вогнистого Бика?

Чи пошле фортуна-доля
Сніп добра нам і утіх,
І чи будуть українці
Мати щастя повний міх?

Не чекайте манни з неба,
З осяйної висоти.
Тільки праця, лише  праця
Здатна блага принести. 

Веселімся, українці,
Хай хмеліє голова!
Колядуймо і щедруймо,
Під зірницею Різдва.

Повний келих в ніч блаженну
Піднімім в своїй  руці – 
За родину й Україну,
За наш край і Чернівці.

Оберімо собі долю
Не плаксиву й не гірку.
Якщо дружно всі візьмемся, 
Роги скрутимо Бику.

Бик вогнистий хай не корчить
Міну нам свою страшну.
Запряжімо його в плуга
Й прокладімо борозну!

Хай жадана птаха щастя
Нас торкається крилом!
Щиро, щиро всіх вітаєм
З Новим роком і Різдвом!

  • Bіхи міського життя

Підказка для мандрівника

Чернівці славляться своєю різно-плановою архітектурою та багатющою культурною спадщиною. Проте гості міста не завжди мають змогу визначитися, на що звернути першочергову увагу, з чим ознайомитися. Та й екскурсоводів на всіх не вистачить. Але цьому має зарадити доступна й приваблива система інформування туристів та мешканців, яка вже діє. І, до речі, вона закладена в стратегії підвищення конкурентоспроможності Чернівців. З огляду на це, напередодні 600-літнього ювілею міста було встановлено відповідні вказівники на Центральному та інших майданах. А в грудні на окремих спорудах, які охоче відвідують мандрівники, з’явилися інформаційні таблички. На них двома мовами – українською та англійською – подано короткі дані про ці архітектурні перлини. Помічено їх літерою “І”, що в європейському розумінні означає: “Зверніть увагу на цю туристичну будівлю!” Такі таблички, як повідомила керів-ник робочої групи центру економічного розвитку Чернівців Наталія Філатова, встановлять на 50-тьох найпопулярніших спорудах. До цієї справи долучилися й підприємці міста, котрі переказали на виготовлення інформаційних табличок 18 тисяч гривень.


Для соціально не захищених чернівчан на 2009 рік заброньовано 95 робочих місць

На підприємствах, в установах та організаціях Чернівців заброньовано 95 робочих місць для обов’язкового працевлаштування в 2009-му році окремих категорій громадян, котрі потребують соціального захисту. Йдеться про 66 підприємств, а також установи та організації різної форми власності. Найбільше вакансій для соціально не захищених чернівчан нададуть Чернівецька дирекція ДП «Укрпошта» (5 робочих місць), Чернівецький нацуніверситет, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та ТОВ «Караван – Чернівці» (по 4 робочі місця), КП МТК «Калинівський ринок», ТОВ «Машзавод», ТОВ «Балакком» , АТВТ «Трембіта» (по 3 робочі місця). 33 робочі місця заброньовано для жінок, котрі мають дітей до шести років, а також одиноких матерів, 31 місце – для випускників шкіл, училищ та вузів, які вперше працевлаштовуються, 18 місць – для осіб передпенсійного віку, а решту – для молоді, котра залишилася без батьків-ського піклування або яку, як виняток, можна приймати на роботу після 15 років, й осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування. У 2008 році для окремих категорій громадян, котрі потребують со-ціального захисту, забронювали 105 робочих місць на 64 підприємствах, в установах та організаціях Чернівців.

Теми дня

  • Mіськвиконком інформує

У Чернівцях подорожчали послуги лазень

З 1 січня тарифи на послуги комунальних лазень міста підвищуються на 30%. Якщо у 2008-му чернівчани за 1,5 години відвідування лазні платили 11 гривень, то тепер ця послуга коштуватиме 14 грн 25 коп. У місті працює дві комунальні лазні – «Дельфін» та «Нептун». Ці лазні щороку за кошти, передбачені у районних бюджетах, надавали 50-відсоткову знижку одиноким пенсіонерам та інвалідам, які не мають у своїх помешканнях гарячого водопостачання. Списки пільговиків на банні послуги формували районні відділи праці та соціального захисту населення. Передбачається зберегти ці пільги і у 2009 році при формуванні міського та районних бю-джетів.

Двірники – на конкурсній основі

Режим прибирання історичної вулиці О. Кобилянської затвердив виконком міської ради. Для цього буде створено спеціальну дільницю при комунальному підприємстві «Чернівціспецкомунтранс», працівників якої набиратимуть на конкурсній основі. Вулицю О. Кобилянської у Чернівцях прибиратимуть щоденно з 6 до 24.00, у тому числі у вихідні та святкові дні. Прилоткову частину доріг і тротуарів цієї, а також прилеглих до неї вулиць прибиратимуть тричі на добу. У літній період опорядження прилоткової частини доріг і тротуарів двічі на добу забезпечуватимуть вакуумно-підмітальні машини. Щосуботи, з 6.00 до 7.00, вулицю О. Кобилянської митимуть, а у літній період – з червня до вересня – при температурі вище 25 градусів двічі поливатимуть. Двірників до спецдільниці з прибирання цієї вулиці набиратимуть на конкурсі. Вони працюватимуть у дві зміни, без свят та вихідних, матимуть спеціальну форму і впродовж робочого дня повинні будуть прибирати вулицю та двори, влітку раз на день поливати дерева та квіти, а взимку своєчасно чистити вулицю від снігу. Окрім того, робітникам доведеться стежити за дотриманням порядку: робити зауваження тим, хто поводиться неналежним чином і навіть, за потреби, викликати міліцію. Для двірників цієї спецдільниці буде розроблено спеціальний штатний роз-клад. Окрім ставки, за добросовісну роботу вони щомісяця отримуватимуть премію у розмірі стовідсоткової тарифної ставки, а також за кожну, відпрацьовану у нічний час, годину – надбавку до 40%, а у вечірній час – до 20% годинної тарифної ставки. Таким чином, зарплата двірника становитиме майже 3 тисячі гривень. Конкурс оголосять у січні, а по-новому вулицю О. Кобилянської прибиратимуть з 1 березня.

Збільшено розмір допомоги на поховання

З 1 січня 2009 року розмір допомоги на поховання окремих категорій осіб, яка виплачується виконавцю волевиявлення померлого або особі, котра зобов’язалася його поховати, становитиме 450 гривень. У 2008 році розмір цієї допомоги у Чернівцях складав 300 гривень. Перелік осіб, на поховання яких виплачується зазначена допомога, встановлено постановою Кабміну №99 від 31 січня 2007 року. Зокрема, до нього внесено особи, які не досягли пенсійного віку та на момент смерті не працювали, не перебували на службі і не були зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні, котрі взагалі не мали права на отримання пенсії або державної соціальної допомоги, а також особи, не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але отримували державну допомогу на дитину або соціальну допомогу відповідно до закону «Про державну соціальну допомогу інва-лідам з дитинства та дітям-інва-лідам». Така допомога виплачується також на поховання дитини, на яку один з батьків, опікун, піклувальник чи усиновитель, що не застрахований в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, отримував державну соціальну допомогу, поховання аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вузу І-ІV рівнів акредитації, котрий навчається за денною формою, учня ПТУ , якщо померлий не утримувався особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначена допомога надається за останнім місцем проживання померлої особи з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, до-відки про смерть.

Кількість отримувачів субсидій скоротилася вдвоє

У Чернівцях субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за січень-листопад 2008 року отримували 3246 сімей, що на 53% менше, ніж позаторік. Сума призначених у січні-листопаді субсидій становила 277 тис. грн (у 2007-му за цей період було 638 тис. грн). Найбільше субсидій минулоріч отримували мешканці Шевчен-ківського району: 1836 сімей на суму 154,5 тис. грн. Позаторік у цьому районі субсидії отримували 3953 родини на суму 364,8 тис. грн. У Першотравневому районі субсидії отримували 1060 сімей на суму 91,3 тисячі гривень (позаторік 2388 сімей призначено субсидій майже на 214 тис. грн). У Садгірському районі субсидії призначено 350 сім’ям на суму 30,9 тис. грн (позаторік 612 сім’ям на суму 59,2 тис. грн).

Хто стане кращим учителем року?

Конкурс «Учитель року-2009» у грудні-січні буде проведено у Чернівцях. «Учителя року» визначатимуть у наступних номінаціях: українська мова та література, інформатика, іноземна мова (англійська), фізика та музика. Оргкомітет міського конкурсу очолює заступник міського голови Інна Онацька. Перша премія конкурсу становитиме 30 неоподатковуваних мінімумів (510 грн), друга премія – 20 неоподатковуваних мінімумів (340 грн), третя – 15 неоподатковуваних мінімумів (255 грн).


«Від щирого серця»

Саме таку теплу назву мав святковий вогник, що відбувся напередодні дня Святого Миколая в туркомплексі «Черемош» з ініціативи керівництва Чернівецького міського товариства інвалідів «Милосердя» та товариства інвалідів Сторожинецького району, аби зібрати всіх візочників краю разом, зустріти старих друзів і знайти нових, поспілкуватись у невимушеній атмосфері.
Щирі вітання, побажання та подарунки надали 50-тьом присутнім у затишному, святково прикрашеному залі ресторану «Європейський» інвалідам-візочникам нашої області голова ОУПСЗН Богдан Сеньків, керівники ра-йонних управлінь, а також постійний меценат, депутат облради Віктор Довганич, який додатково кожному візочнику вручив конверт з матеріальною допомогою. На цьому типовість свята закінчилася. Всупереч стандартним сценарним схемам цей вогник повністю базувався на музичних творах. Адже саме музика здатна об’єднувати, звеселяти серця, робити людей добрішими й уважнішими один до одного. Для відпочиваючих виступав дует артистів Чернівецької обласної філармонії у складі Лілії та Юрія Холоменюків, іскрою тепла в серцях людей відгукнулися пісні улюбленця буковинців В’ячеслава Ткача. Гарний передноворічний настрій у ролі Діда Мороза подарував заслужений артист України В’ячеслав Солтис. І ось реальність фізичних обмежень і хвороб забуто, натомість приходить відчуття повної свободи. Несподівано люди на візках закружляли у танку, поміж столів щедро розсипалися веселі жарти. Деякі присутні й самі підхопили мистецьку хвилю – грали на саксофоні, виконували під фонограму улюблені пісні, читали власні вірші. Чудова атмосфера свята довела, що візочники абсолютно нічим не відрізняються від фізично здорових, вважає Роман Залевський, голова вже згадуваного товариства інвалідів “Милосердя”. Хіба лише більшою відповідаль-ністю та щирістю, а головне – більшою силою волі. Адже повноцінне життя і спілкування – це те, що для здорових є повсякденністю, а для інвалідів – приз, зароблений нелегкою працею у боротьбі із ...самим собою. По завершенні свята його учасники, щасливі й задоволені, мріяли тільки про одне – про наступну зустріч, яку навіть згідні самотужки готувати. Заради того неоціненного шансу живого спілкування, що надає людям з особливими потребами не тільки нову інформацію, а й примножує їхню віру в себе. На жаль, з огляду на фінансовий нюанс, така можливість випадає лише раз на рік, у грудні, до Міжнародного дня інвалідів. Адже знайти спонсорів для подібного заходу – завжди складно. Тому особливу подяку хотілося б висловити й артистам, котрі працювали на благодійних засадах, і шановним спонсорам – керівнику туркомплексу «Черемош» Н.Олексюк, директору «ГАЛС- 2000» М. Чумаку, ТОВ «Рома» – Р. Клічуку, ПБП «Кліпсідра» – Л. Клейману, МП «Колос» – І. Кібічу, сім’ї Пампуряк (бутік «1+1»), сім’ї Ковтюк (магазин “Книжковий сад»), А. Ільницькому (магазин “Ремікс”), а також Чернівецькому міському голові М. Федоруку, начальнику міського УПСЗН А. Круглецькій та керівнику медико-соціального центру «Турбота» Т. Жибчин. Добра їм і здоров’я!


  • Простягни руку страждущому

Наприкінці року Буковиною прокотилися благодійні акції. Святий Миколай ледве встигав вручати гостинці дітлахам. Навідалися до своїх підопічних і працівники Державного управління охорони навколишнього природного середовища. А їхні підопічні, як і діти, теж вимагають особливої уваги. Йдеться про зграю лебедів, яка зимує на одному з озер поблизу села Чорториї Кіцманського району. Морози та сніговиця, що несподівано вдарили у грудні, почали неабияк дошкуляти пернатим. Краї водойми вкрилися кригою, через що доступ до природних кормів ускладнився. До того ж внаслідок літньої катастрофічної повені озеро зміліло, оскільки його гребля не витримала удару стихії. У плесі залишилося обмаль водоростей, якими харчуються зимуючі лебеді. Але природоохоронці тримають ситуацію під контролем. Вони постійно навідуються сюди з харчовими гостинцями для птаства. Ось і цього разу привезли кілька мішків добірної пшениці, які презентував для потрібної справи директор Неполоковецького комбінату хлібопродуктів Володимир Казимирович Чопик. До Чорториї прибув десант природоохоронців. Операцією з рятування лебедів керував за-ступник начальника управління охорони навколишнього природного середовища, кандидат біологічних наук Володимир Дмитрович Солодкий. Допомагали йому начальник відділу біологічного ресурсу і заповідної справи Михайло Васильович Білоконь та директор підприєм-ства “Кіцманський ліс” агропромислового комплексу Дмитро Дмитрович Генкул. Один мішок одразу ж спорожнили вздовж прибережної смуги. Спершу лебеді з осторогою дивилися на людей, а потім почали дзьобами діставати з берега смачне збіжжя. Решту зернових припасів передали єгереві місцевого лісництва Любомиру Гафійчуку, щоби він у скрутні для лебедів часи підгодовував їх. Цей природохоронець постійно наглядає за лебединим озером. Якщо раніше мали місце випадки браконьєрства, то тепер на птахів ніхто більше не посягає. Навпаки – люди приїжджають з різних місць, аби помилуватися ними й принагідно підгодувати. Приємно, що серед прибульців є чимало школярів. Навідуються на озеро й наречені. У них своя мета – сфотографуватися на фоні зимуючого птаства. Проте новостворені подружжя не забувають пригощати лебедину зграю. Хто чим може – буханцями хліба, батонами і навіть весільними калачами. Наступну рятувальну операцію обласні природоохоронці планують провести у другій половині січня. За цей час вони настарають у спонсорів зерна та злакових відходів і знову навідаються сюди. Тож за лебедів не варто перейматися – вони гарантовано переживуть зиму. … Днями на чорторийському озері побувала знімальна група телевізій-ників з Києва, котрі працюють над фільмом про Івана Миколайчука. У цій кінострічці обов’язково будуть присутні й лебеді – птахи, яких до безтями любив наш видатний краянин і яких увіковічнив у своєму фільмі “Вавилон-ХХ”.
Василь Бабух

Міське перехрестя

  • Mости духовності

Чернівці - Сучава: дні культурного єднання

У рамках проекту ТАСІS «Спільна культурна спадщина», який реалізується Чернівецькою міською радою, 27-28 грудня в румунському місті Сучава відбулися Дні культурного діалогу Сучава-Чернівці.

Наші румунські сусіди мали змогу ознайомитися з виробами народних майстрів з Буковини та фольклорними колективами. Власні вироби презентували Іван Гончар з Коболчина, Любов Васкул з Михальчі, Володимир Ворончак з Вижниці, Євдокія Візнюк з Кам’янки, Ярослава Щербань з Ошихлібів, Дарія Стасюк та Діана Новак з Кіцманя, Микола Шкрібляк, Михайло Покиданець та Іван Терен з Чернівців. Вишиті сорочки, горботки, серветки і рушники, ткацькі вироби, писанки, вишивки бісером, різьблені витвори з дерева, гончарні глиняні вироби - це не повний перелік того, що привезли на свято талановиті буковинські народні майстри. Справжнім святом для мешканців Сучави були дні, коли разом з фольклорними колективами «Черемшина» (Вашківці) та «Оберіг» (Заставна) різноманітні румунські ансамблі демонстрували своє мистецтво на головній сцені Сучави. Здавалося, всі мешканці вийшли на центральну площу. Дійство нагадувало наш Петрівський ярмарок або, скажімо, святкування Маланки в буковинських селах. Родзинкою свята став справжній паровоз з вагонами (щоправда, у зменшеному варіанті), що курсував у центрі міста спеціально зробленою міні-колією та викликав щире захоплення дітей і дорослих. Культура буковинського народу – як українців, так і румунів, інших націй, котрі проживають у цьому благословенному краї, дуже схожа: музика, танці, а також костюми багатьма елементами нагадували давні спільні народні традиції вишивки та крою. Популяризація традиційного мистецтва в поліетнічній громаді Буковини, що є метою проекту «Спільна культурна спадщина», досягла в Румунії своєї мети. Ще в жовтні до Чернівців на святкування 600-літнього ювілею приїжджали представники із Сучави. Гості мали можливість ознайомитися з традиціями українських буковинців, взяти участь у багатьох заходах, а також посмакувати стравами національних кухонь, які презентували до ювілею національно-культурологічні товариства Чернівців. Нині до Сучави з візитом поїхали також представники культурологічних товариств, зокрема польського, австрійсько-німецького, вірменського, румунського тощо. Дні культурного діалогу були цікавими організованим круглим столом, на якому з вітальним словом виступив віце-примар Віорел Середенчук (мерії міст Сучава та Кимпулунг Молдовенеск є партнерами проекту). Він висловив велику вдячність Чернівецькій міській раді за прекрасну нагоду об’єднати наші країни та міста, за збереження, поширення та популяризацію спільної культурної спадщини, традицій толерантності та мирного співіснування сусідніх націй у полікультурному середовищі, відродження автентичних народних традицій, розвиток культурологічного туризму. Сучавська повітова рада виступила з пропозицією продумати спільну концепцію «Релігійного туризму на Буковині». Безперечно, нашим країнам є що показати іноземним туристам. На засіданні круглого столу виступили головний спе-ціаліст відділу міжнародних відносин та зв’язків з громадськістю Тетяна Татарчук з презентацією проекту «Спільна культурна спадщина: культурне зближення України та Румунії», експерт проекту Микола Кушнір – на тему «Українсько-румунське транскордоння як середовище національно-культурологічних спільнот». Результатом проекту до кінця наступного року має стати новий міжнародний туристичний маршрут «Спільна культурна спадщина: Україна -Румунія», про що присутнім розповіла експерт проекту з питань туризму Наталія Філатова. Під час обговорення надійшло чимало цікавих пропозицій, які координатор проекту, начальник відділу міжнародних відносин та зв’язків з громадськістю Чернівецької міської ради Анатолій Мельник пообіцяв максимально врахувати. Так, власник приватного румунського інституту, котрий готує фахівців у галузі туризму та готельного господарства, Іоан Іцко з м. Кимпулунг Молдовенеск за-пропонував обмін студентами з Чернівецького торгово-економічного інституту та Кимпулунзького інституту, а також допомогу в підготовці кадрів для роботи в туристичній галузі та широкий обмін досвідом. Наступного року наших румунських сусідів, зокрема майстрів народної творчості, планується запросити на традиційний Петрівський ярмарок, а в містах Кимпулунг Молдовенеск та Чернівці відбудеться 20-й ювілейний фестиваль «Буковинські зустрічі». У найближчому майбутньому – видання книги про спільну культурну спадщину та відеофільм.
Ірина Вишневська Чернівці-Сучава-Чернівці Фото автора


Вдале турне «будівельника»

Черговий тур наші земляки проводили в Ужгороді проти місцевого “Закарпаття”. І перший, і другий дні виявилися для гостей вдалими. Вони здолали суперника з однаковим рахунком 3:0 . 6 грудня перебіг партій був таким: 25:14, 25:14, 25:19; 7 грудня – 25: 23, 25:20 та 25:17. Турнірну таблицю зараз очолює харківський «Локомотив» з 15 очками. У київських залізничників – друге місце, хоча за кількістю очок вони зрівнялися. “Будівельник” посідає третю сходинку, проте у нього на дві гри більше, аніж у лідерів та найближчих переслідувачів. Наступну гру “Будівельник” проведе у рідних стінах 10 та 11 січня наступного року проти київ-ського “Локомотива”.


Hаших помічають

Трирічний контракт із харківським “Металістом” підписав вихованець буковинського футболу, нині гравець київ-ського “Арсеналу” Денис Олійник. Сума цього трансферу не розголошується. Запрошення до прогресуючого клубу вищого українського футбольного дивізіону – це ви-знання майстерності молодого гравця. У “Металісті” він ви-ступатиме під одинадцятим номером.


Борги віртуальні: фіктивні й реальні

Аби їх уникнути, частіше навідуйтеся до постачальників житлово-комунальних послуг для звірки показників.
Впроваджуючи нову форму оплати за електроенергію, чернівецький міськРЕМ мав на меті упорядкувати цю процедуру. Однак першим наслідком заходу стало загальне обурення місцевого населення появою у квитанціях інформації про …борги. Від 10-ти до кількох сотень гривень. Зваживши на попередження контролерів “відрізати світло”, якщо не сплатити до вказаної дати, тобто у межах кількох днів, люди масово рушили до абонвідділів вищеназваної організації, аби отримати роз’-яснення. Тож їхні працівники змушені були не тільки працювати без обіду, а й витримувати емоційні атаки відвідувачів, налаштованих вельми агресивно. Причому, небезпідставно. У більшої їх частини борги були фіктивними. А з’явилися вони, за поясненнями відповідальних осіб, через збої у комп’ютерній системі зазначеної установи. Авторка цих рядків, теж потрапивши до категорії “потерпілих”, стала свідком того, як оператори розбиралися з кожним випадком індивідуально: скрупульозно здійснювали повторні розрахунки, звіряли із записами абонкнижки, відтак – на пред’явленій квитанції записували правильну суму. Сплатити можна було тут же, у касі. Особам, які не погоджувались із перерахунками та заявляли, що й надалі платитимуть за абонкнижками на основі особисто знятих показників, відповідали: у цьому немає сенсу, бо розрахунок вестиметься лише за квитанцією, виданою контролером міськРЕМу. І це – не забаганка. На бланку квитанції міститься штрих-код, в якому концентрується вся необхідна інформація і згідно з яким відбувається ідентифікація даних (з одного боку – знятих контролером показників, чинного тарифу та номера розрахункового рахунку, зафіксованих у ком-п’ютері, а з іншого – представлених на квитанції, котру пред’являє абонент). При цьому, навіть припустивши, що абоненту вдасться здійснити проплату в пункті прийому комунальних платежів за книжкою, на ньому все одно “висітиме” віртуальний борг, подовжуючи термін конфлікту. Тому краще спокійно розібратися в ситуації, з’ясувавши можливі корені непорозуміння, і врешті вийти на чистий рахунок. Загалом же, як нам пояснили у відділенні міськРЕМу на вулиці М. Глінки, причини тут бувають різні. Найчастіше виникають проблеми у стосунках із пільговиками. Приміром, якщо ветеран війни споживає електроенергії за місяць до 75 кВт, вони є для нього безоплатними, понаднормові витрати – платні. (І платити треба щомісячно. Адже держава компенсує енергетикам ви-трати на пільговиків теж помісячно: якщо нема проплат, не буде й компенсації. Як наслідок, підприємство терпітиме збитки.) Дехто з абонентів цієї категорії думає, що у нього пільга стовідсоткова, незалежно від кількості спожитої електро-енергії. Тому й не платить. А нарахування відбуваються. Наступна категорія “прив’язується” до старого тарифу: одні – внаслідок непоіформованості, інші – свідомо, прагнучи зекономити. Хтось, навпаки, платить наперед, мовляв, поки є гроші й час. Але коли відбувається зміна тарифу (зрозуміло, зростання), на час звірки показників “зайві” кіловати обраховуються за новою ціною. Тож абоненту необхідно доплачувати. Певна частина абонентів, з огляду на низькі доходи, допускає систематичні недоплати. Наприклад, нагоріло 900 кВт, а платять лише за половину. Дехто неправильно записує показники, тобто не всі необхідні цифри. На сьогодні в екс-плуатації перебувають електролічильники різних модифікацій, з різною значимістю. Щодо їх особливостей треба консультуватися у спеціаліста РЕМ. Трапляється, правда, що й сам контролер помиляється. Але ці випадки дуже нечисленні в порівнянні з вищевикладеним. Головне ж – бути чесним у намірах, дисциплінованим у проплатах і налаштованим на цивілізовані способи порозуміння. Чого, на жаль, сучасному сус-пільству так бракує…
Наталія ГОЛОВАТЮК

Інформація

  • Рішення 34 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 27.11.2008 року №744

Про затвердження проектів відведення, технічних паспортів, умов продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення та права їх оренди на аукціоні

Відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Чернівецька міська рада ВИРІШИЛА:
1. Затвердити проекти відведення та технічні паспорти земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу на аукціоні, відповідно до переліку, зведеного в додаток 1.
2. Затвердити проекти відведення та технічні паспорти земельних ділянок несільськогосподарського призначення, право оренди яких підлягає продажу на аукціоні, відповідно до переліку, зведеного в додаток 2.
3. Внести зміни в пункт 1 додатку 2 до рішення 32 сесії міської ради V скликання від 11.09.2008 р. №683 “Про затвердження проектів відведення земельних ділянок, які продаватимуться або надаватимуться в оренду на аукціоні та відміну рішень” в частині за-твердження проекту відведення земельної ділянки на вул.Прутській, біля №16 площею 0,1477 га для влаштування автостоянки в оренду доповнити графою “термін оренди – до 01.01.2018 р.” в зв’язку з технічною помилкою.
3. Затвердити умови продажу земельних ділянок:
3.1 Протягом двох років з дня отримання Державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.
3.2 Проектом будівництва об’єкта передбачити граничний термін введення його в експлуатацію відповідно до діючого законодавства.
3.3 Взяти пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців у розмірі 5% від загальної вартості будівництва об’єкта містобудування. Пайовий внесок сплатити не пізніше одного місяця до планової здачі об’єкта містобудування в експлуатацію.
4. Інформацію про хід виконання цього рішення надати відділу з питань контролю міської ради до 01.05.2009 р.
5. Організацію виконання рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту містобудівного ком-плексу та земельних відносин міської ради Бойка І.В.
6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин, архітектури та будів-ництва.
Чернівецький міський голова Микола Федорук


  • Tаїна

«Літаючі тарілки» – знову наші гості?

Проблема НЛО (нерозпізнаних літаючих об’єктів) здавна будить уяву світової громадськості та стимулює пошуки достовірних підтверджень реальності цього інтригуючого явища, відомого із сивої давнини (відповідні згадки містяться навіть у вавілонських та давньоєгипетських хроніках). Однак і досі, попри безліч задокументованих, навіть зафіксованих на фото- й кіноплівку свідчень, суть феномену залишається нерозгаданою: чи це звичайнісінькі природні вибрики (шарові блискавки, ретроспекція сонячного світла, атмосферні електростатичні аномалії тощо), чи людські творіння (супутники, ракети, літаки, повітряні кулі), чи то й справді ознаки “зондування” нас космічними братами по розуму.
Зо півтора десятка літ тому чернівецька спільнота також нібито зацікавила таємничих прибульців: тутешня преса наввипередки розписувала “безпрецедентні висадження НЛОнавтів” то в районі Садгори, то на Цецино, то аж під Валя Кузьмина. Однак після нетривалого сплеску “контактів із позаземними цивілізаціями” місцеві терени надовго залишилися осторонь інтересів вселенських зайд. Аж до... минулого тижня, коли наша співробітниця Раїса Яковлєва разом зі своїм чоловіком та їхніми знайомими не зіткнулися із чимось схожим на “літаючі тарілки”. Ось як те було: “У суботу, 6 грудня, біля п’ятої години вечора, мені зателефонувала приятелька: “Подивись-но на небо, у бік Годилова. Там з’явилися дві надзвичайно яскраві зірки...” Спочатку на новину лише іронічно посміхнулася: мовляв, у мене не бракує й суто земних проблем. Але коли почула, що вона зацікавила також чоловіка подруги – офіцера у відставці, котрий за родом своєї військової спеціальності звик мати справу з оптичними ефектами, поспішила до вікна. Дійсно, на південно-західній частині горизонту виділялися дві надзвичайно яскраві цятки різної величини на відстані приблизно в сім-вісім сантиметрів одна від одної, трохи нижче Чумацького Шляху. Новоявлені космічні “ліхтарики”, не рухаючись, загадково виблискували рівномірним, якимсь ніби штучним, промінням. Про всяк випадок, аби ніхто не засумнівався в правдивості сказаного, ми зробили кілька знімків цифровою фотокамерою. При збільшенні отриманого зображення виразно позначилися різко контрастуючі із довколишнім зірковим “покривалом” жовтогарячі вогники. Через години півтори-дві раптом зникло менше з них, а за декілька хвилин – більше. Нічого подібного раніше ми не бачили. Може, це НЛО?” А й справді, маємо всі ознаки “нерозпізнюваності”: раптова поява і таке ж несподіване зникнення світлоносних об’єктів у ділянці небосхилу, де відсутні потужні зіркові скупчення; незвичний спектр випромінювання; незмінність тривалого розташування, що виключає техногенне пояснення (реактивні літальні апарати або їхні рештки). Чи не спо-стерігав змальоване хтось із наших читачів? Було би цікаво порівняти враження і, в разі масового підтвердження вартого наукової уваги прецеденту, надати фахівцям поживу для ретельного аналізу. Хто зна, чи не з’явився, нарешті, вагомий привід для переведення багато в чому надумано сенсаційного галасу в серйозне русло? А відтак – і солідний сюжет для вітчизняному рімейку гучного фільму-дослідження про можливий вплив космітів на розвиток людської цивілізації знаменитого швейцарського письменника-уфолога (від UFO – англійського відповідника НЛО) Еріха фон Денікена “Спогади про майбутнє”...
Юрій СКИБА
Фото Раїси ЯКОВЛЄВОЇ

Акценти

  • Держгірпромнагляду України – 50 років

Піввіку на варті людського життя

30 травня 1958 року Постановою Ради Міністрів УРСР був створений Державний комітет з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничого нагляду Ради Міністрів УРСР (Держміськтехнагляд УРСР), а Постановою Уряду від 10 грудня 1958 року були визначені його основні завдання, обов’язки та права, з чого, власне, і почалася діяльність Комітету.
Після утворення Держміськтехнагляду на нього були покладені функції державного нагляду в галузях і на об’єктах підвищеної небезпеки, а саме: у вугільній, гірничо-рудній і нерудній, нафтогазовидобувній промисловості, котлонагляду, при експлуатації підіймальних споруд і посудин, які працюють під тиском, за належною експлуатацією родовищ корисних копалин і охороною надр, а також за виробництвом, зберіганням та використанням вибухових матеріалів. У 1993 році починається принципово новий етап в історії органів державного нагляду, обумовлений прийняттям 14 жовтня 1992 року Закону «Про охорону праці». Україна стала першою серед країн СНД, яка ухвалила такий Закон і виконала вимоги Міжнародної організації праці про створення незалежного державного нагляду з охорони праці. У 1994-1995 рр. в Україні були розроблені і в основному виконані перші національні, галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення достатку умов, безпеки праці і виробничого середовища. Створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці. У цьому році Держгірпромнагляду виповнюється 50 років, тому в Україні з’явилася окрема державна структура, в обов’язки якої входив контроль над створенням безпечних і здорових умов праці для всіх трудящих. Незважаючи на цілий ряд реорганізацій, Держгірпромнагляд зберіг не тільки структуру, традиції та спадкоємність кадрового потенціалу, а й набув нового досвіду і тепер успішно реалізує державну по-літику у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснює державний гірничий нагляд, нагляд за поводженням з вибуховими матеріалами промислового призначення, впроваджує світові норми промислової безпеки. На території Буковини спочатку діяла Чернівецька обласна газотехнічна інспекція, що входила до Львівського округу Держ-гірпромнагляду, а в листопаді 1996 року створено самостійне територіальне управління, підпорядковане безпосередньо Державному Комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. В сучасних умовах державний інспектор діє не тільки як суворий контролер, а в першу чергу як помічник, котрий сприяє роботодавцю зберегти найвищу соціальну цінність нашої держави - життя і здоров’я працюючих. Завдання, яке стоїть перед управлінням, надзвичайно складне і важливе - змінити ставлення громадян до власної безпеки на виробництві. Реагуючи на ситуацію, що склалася з використанням газу в побуті, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням уповноважив Держгірпромнагляд проводити в установленому порядку технічне розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов’язаних з використанням газу в побуті. Звичайно, роботи додалося, але ми твердо переконані: завдяки встановленню реальних причин виникнення надзвичайних подій, аварій посилено інформаційно-роз’яснювальну роботу та вжиття відповідних заходів, від чого населення області отримає лише користь. Відрадно відзначити, що на сьогодні маємо позитивну тенденцію до зниження травматизму. Кількість смертельно травмованих працівників за останні три роки складає: 2006 р. - 12 осіб, 2007 р. - 10 осіб, 11 місяців 2008 р. - 6 осіб. Це, як і в країнах Європи, за міжнародним класифікатором відповідає допустимому рівню: один смертельний випадок на 20 тис. працюючих. Разом з цим залишається ще високим травматизм у будівництві, лісовому господарстві та соціально-культурній сфері. Про результати цієї роботи свідчать деякі цифри. За 11 місяців 2008 року посадовими особами теруправління проведено 2293 обстеження стану промислової безпеки та охорони праці на підприємствах області. Теруправлінням проведено 40 перевірок умов праці неповнолітніх та жінок. Не залишається поза увагою інспекторського складу хід готовності підприємств до осінньо-зимового періоду 2008-2009 рр.та інші важливі напрями безпечної життєдіяльності населення краю. За результатами проведеної роботи видано приписи щодо обов’язкового усунення виявлених порушень та 2411 розпоряджень на заборони, зупинки, обмеження експлуатації обладнання та виконання робіт підвищеної небезпеки. Матеріали перевірок, де порушення створили реальну загрозу життю і здоров’ю людей направлялися у правоохоронні органи. Упродовж 11 місяців поточного року з метою негайного усунення недоліків в органи прокуратури направлено 140 матеріалів. Крім цього, за порушення законодавчих і нормативно-правових актів, не дивлячись на лібералізацію співпраці з роботодавцями, притягнуто до адмінвідповідальності 1066 працівників, в тому числі 485, або майже 45%, - перших керівників. Сума штрафів склала 83,468 тис. грн, що на 2,3 % більше відповідного періоду минулого року. Всі кошти надійшли на рахунок Державного бюджету. Пріоритетом своєї роботи надалі вважаємо поглиблення співпраці з органами місцевого самоврядування, влади та правоохоронними органами. Особлива увага інспекторського складу спрямована на безпеку виконання робіт з ліквідації наслідків повені, що мала місце 23-27 липня 2008 року. Також важливим є нагляд за охороною надр та їх ефективного використання. Станом на 01.12.2008 року на території області наявні 300 родовищ 23 видів корисних копалин, у тому числі нафти і газу, піску та глини, вапна і гіпсу, підземних мінеральних вод. 87 родовищ отримали ліцензії на розробку, а решта є резервним фондом області. За 11 місяців поточного року теруправлінням видано погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами 19-ом юридичним особам. Позитивним є той факт, що низка населених пунктів Вижницького району використовує газ, що добувається на Лопушнянському та Чорногузькому родовищах. Крім цього, законсервовано дві газові свердловини у Красноїльській низині, що в перспективі дасть можливість газифікувати села Сторожинецького району. Пд належним контролем тер-управління експлуатуються об’єкти підвищеної небезпеки, більшість яких характеризуються високим ризиком виникнення аварій. Це підприємства хімічного виробництва, автозаправні станції, обладнання, в будівельній галузі, енергетиці, в галузевому комплексі, лісовому господарстві. Не залишається поза увагою державного нагляду підприємства машинобудування, транспорту, легкої промисловості, агропромислового комплексу та соціально-культурної сфери, де працює понад 150 тис. чоловік. Варто відзначити роботу інспекторів, для яких повага до людей і до закону є глибоким внутрішнім переконанням, зокрема головного державного гірничо-технічного інспектора І.Палагнюка, головних державних інспекторів з охорони праці: О. Курика, І. Тодорюка, В. Продана, С.Синогача, В. Гапонюка, державного інспектора з охорони праці І.Бербенюка. Особливо хочеться відмітити самовіддану працю при ліквідації наслідків повені державних інспекторів В. Кушнірука та С. Перепелицю. Рівень промислової безпеки значною мірою залежить від технічного стану основних фондів, які використовуються на виробництві. Сьогодні в області працює 56534 машини, механізми, транспортні засоби, з них 2695 не відповідають нормативним актам з охорони праці, понад 30% вичерпали передбачений ресурс роботи. Питання експертизи та діагностики обладнання підвищеної небезпеки набувають особливого значення, бо якість проведення цих робіт має безпосередній вплив на загальний рівень травматизму та аварійності. Тому теруправління постійно співпрацює з іншим підрозділом Держ-гірпромнагляду України - Чернівецьким експертно-технічним центром, який здійснює науково-технічний супровід нашої діяльності щодо охорони праці. Цього року центр відзначив своє 10-ліття. Фахова експертиза - це запорука створення безпечних робочих місць та успішного розвитку бізнесу. Треба засвідчити, що підприємством знайдено достойне місце на ринку праці. Минулоріч проведено експертизу 866 одиниць проектної та конструкторської документації, підготовлено на курсах з охорони праці понад 1250 працівників. Нині ці та інші показники діяльності підприємства продовжують зростати та які-сно поліпшуватися. Чернівецьке теруправління Держгірпромнагляду плідно співпрацює з органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, основним завданням якого є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих та небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням, сприяння умов для відновлення здоров’я і працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків. За період діяльності з 2001 року Фондом ССНВ у Чернівецькій області профінансовано та здійснено профілактичні заходи виробничого травматизму на суму понад 200 тис. грн. У зв’язку з 50-річчям утворення Комітету необхідно відзначити позитивний розвиток відносин з профспілками. Маємо гарні результати роботи з виконання угоди про співпрацю. Ми вдячні профспілкам за діяльність щодо виявлення прихованих нещасних випадків, активну участь у роботі комісій спеціальних розслідувань, за підтримку інтересів потерпілих працівників. Сподіваємося, що здійснення профспілками громадського контролю за охороною праці стане більш вагомим, актуальним і створить атмосферу недопущення порушень безпеки праці. Спільно із соціальними партнерами нами розроблено обласну Програму поліпшення стану промислової безпеки, охорони праці та гігієни виробничого середовища на 2008-2011 роки, яка позитивно сприйнята в обласній раді.

Іван ЛУГОВИЙ,
начальник теруправління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області


До уваги платників податку на прибуток!

Pозпізнай «податкову яму»

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях нагадує, що, відповідно до п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 3акону України «Про порядок погашення зобо-в’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III платники податку за результатами одинадцяти місяців 2008 року зобов’язані подати декларацію не пізніше 22 грудня 2008 р. Декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. заповнюється як звичайна, але з урахуванням того, що її показники слід розраховувати за 11 місяців 2008 р. - за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2008 р. Тобто, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (збитків) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали та двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу поточного року. Сьогодні податкова служба приділяє значну увагу викриттю «податкових ям». «Податкова яма» – це суб’єкт господарської діяльності, який використовується іншими платниками для одержання «податкової вигоди» у вигляді ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування ПДВ з бюджету. Іншими словами, це – підприємство з ознаками фіктивності, яке, виписуючи податкові накладні, надає можливість своїм контрагентам формувати затратну частину і податковий кредит, при цьому не декларує валового доходу і податкових зобов’язань та не сплачує їх до бюджету. Зазвичай, «податкові ями» мають статус діючих підприємств з відсутністю основних засобів, мізерним статутним фондом. Засновником, директором та головним бухгалтером на таких підприємствах, як правило, є одна і та ж малозабезпечена особа. Реєструються такі підприємства в різних регіонах України. За юридичною адресою реєстрації знаходиться так званий представник підприємства, котрий виконує лише функцію секретаря та подає до органів державної податкової служби заповнені і підписані звітні документи, а посадові особи вказаного підприємства уникають явки до податкових органів, переховуються від слідчих та оперативних працівників. «Податкові ями» виявляються майже в режимі он-лайн завдяки запровадженій у квітні поточного року системі автоматизованої розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ платників податку у розрізі контрагентів. Для того, щоб сумлінні платники податків мали змогу перевірити своїх постачальників, ДПА України на сайті www.sta.gov.ua оприлюднила списки суб’єктів підприємницької діяльності з ознаками «податкових ям». Скористайся зазначеною інформацією – розпізнай «податкову яму»!
Відділ масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у м. Чернівцях


  • Kонсультує спеціаліст

Pозірвання шлюбу засудженими

Міністерство юстиції розробило тимчасовий порядок реалізації засудженими особами, котрі відбувають покарання у виправних установах, права на розірвання шлюбу та повторний шлюб. Міністром юстиції підписано відповідний наказ «Про тимчасове врегулювання питання реєстрації розірвання шлюбу осіб, засуджених до позбавлення волі». Наказ спрямовано на врегулювання нині існуючої проблеми щодо реалізації деякими особами, які відбувають покарання у виправних установах, свого права на розірвання шлюбу і, відповідно, в разі потреби, права на повторний шлюб. Згідно з наказом відділи реєстрації актів цивільного стану громадян (РАЦСи) уповноважено проводити за заявою засу-дженої особи реєстрацію розірвання шлюбу безпосередньо в установі, де особа відбуває покарання. Дана норма стосується шлюбів, розірваних у судовому порядку.
Тетяна Кошкер,
заступник начальника Чернівецького міського управління юстиції


Індекс інфляції в листопаді

За даними Держкомстату України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні за листопад 2008 р. до попереднього місяця становив 101,5%, з початку року - 119,8% (у 2007 р. - 102,2% та 114,2% відповідно). У Чернівецькій області за листопад 2008 р. - 100,5%, з початку року - 116,1% (у 2007 р. - 101,8% та 115,1% відповідно).

Ракурс

  • Oбереги духовності

Kомпас книжкового відродження

Продовжуємо знайомити наших читачів з видавничими новинками. А їх у нинішньому році з’явилося чимало. Приємно, що серед меценатів книговидання фігурують владні гілки, зокрема облдержадміністрація, обласна та міська ради. Деякі з книг були представлені на всеукраїнських виставках і відзначені за високу видавничу культуру. Приємно констатувати, що цей процес останнім часом прогресує. Буковинська книга впевнено займає свою колишню втрачену нішу.

СВІЖЕ СЛОВО ПРО АРХІТЕКТУРНІ ПЕРЛИНИ

Вийшла у світ непоказна, на перший погляд, книжечка під емоційною назвою “Серце моє – Чернівці…”А присвячена вона будинкам-ювілярам 2008 року. Як відомо, муніципальна бібліотека імені Анатолія Добрянського презентувала цьогоріч свій цікавий проект “Історія вулиць та її жителів” за участю наукового співробітника Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Марії Дмитрівни Никирси. Його матеріали й увійшли до згаданої вище книжки. Ідеться в ній про архітектурні перлини Чернівців, котрі в 2008 році були ювілярами. У виданні подаються короткі історичні відомості про них та людей, котрі доклали рук до їхньої побудови. Це додає книзі науково-пізнавального характеру. У видання є свої почесні батьки – Чернівецька міська рада, міське управління культури та муніципальна бібліотека імені Анатолія Добрянського. Віддруковано книгу у видавництві “Книга – ХХІ”. Одночасно вийшли у світ і невеличкі буклети-метелики, присвячені функціонуванню муніципальної бібліотеки. В них подано інформацію про фонди закладу та послуги, які він надає читачам. Не кожна бібліотека може похвалитися такими пізнавальними матеріалами. Ось які послуги надає, зокрема, відділ літератури та інформації муніципальної бібліотеки:
- бібліотечне обслуговування усіх категорій читачів;
- робота з інформаційними джерелами таких тематик – загальна техніка, сучасні технології та обладнання виробництва у різних галузях народного господарства, економіка підприємств;
- широкий асортимент тематичних періодичних видань на традиційних носіях та CD, DVD;
- різноманітні енциклопедії, довідники, навчальні посібники, підручники, монографії, буклети, проспекти та інші за тематикою відділу;
- виконання тематичних бібліографічних довідок;
- оперативне інформування про нові надходження літератури та періодичних видань;
- консультаційна допомога спеціалістам різних галузей виробництва, студентам та учням;
- огляди розгорнутих тематичних та проблемних книжкових виставок;
- видача літератури із фондів відділів “нічний абонемент” (послуга платна згідно з діючим прейскурантом). Крім того, бібліотека організовує:
- різноманітні заходи з популяризації інформаційних джерел виробничого профілю (круглі столи, зустрічі з творчими людьми, дні відкритих дверей, дні спеціаліста, презентації, виставки нових надходжень та тематичні книжково-ілюстративні виставки, тематичні прес-досьє);
- підтримує інформаційні зв’язки з товаровиробниками підприємств та підприєм-цями Буковини;
- встановлює комунікаційні зв’язки з громадськими об’єднаннями міста, засобами масової інформації. Для читачів-інвалідів увесь спектр бібліотечних послуг безкоштовний.

МАНДРІВКА МУЗЕЯМИ БУКОВИНИ

Про цю книгу роками мріяли краєзнавці та історики. І ось вона нарешті з’явилася на прилавках книгарень. Щоправда, в дуже мізерному тиражі – всього 500 екземплярів. Але й за те слід подякувати авторові видання – відомому фахівцеві Чернівецького краєзнавчого музею Євдокії Антонюк-Гаврищук. Це – книга-путівник музеями буковинського краю. Вона подає відомості про історичні скарбниці в усіх районах області, про скарби, зосереджені в них. У виданні навіть знайдете контактні телефони музеїв, з допомогою яких можна замовити сюди персональну екскурсію. Окремий розділ становить перелік та короткий опис експозицій музеїв міста Чернівці. А їх у столиці Буковини нараховується 24 – 9 державних та 15 громадських. Книга щедро проілюстрована й належно оформлена. Вийшла вона накладом у видавничому домі “Букрек”. Матеріальну підтримку надала авторові облдержадміністрація.

ПАМ’ЯТІ КОМПОЗИТОРА-ВІРТУОЗА

Побачив світ черговий, уже п’ятий за рахунком, випуск хрестоматії “Музичне крає-знавство Буковини”, започаткований у Чернівецькому національному університеті. Воістину це унікальний видавничий проект небайдужих до мистецтва людей. Про його цінність свідчить бодай той факт, що всі книги серії рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів. П’ятий том присвячено творчості видатного буковинського композитора ХІХ століття зі світовим іменем Кароля Мікулі. До нього уві-йшли шедеври митця, зокрема вокальні твори у супроводі фортепіано на слова різних тогочасних авторів, вокальний твір у супроводі органу, фортепіанні твори, написані під впливом україн-ського та румунського музичного фольклору, етюди для фортепіано і фісгармонії, балада для фортепіано та скерцино для трьох скрипок. Укладачем унікального видання є відомий буковинський музикознавець, співро-бітник Чернівецького національного університету О. Залуцький. Під час підготовки автор скористався німецькими, вірменськими, румунськими, польськими, російськими та українськими джерелами. Видання адресовано студентам і викладачам навчальних закладів, учителям загальноосвітніх і музичних шкіл, музикознавцям, широкому колу шанувальників національної музичної культури. Випустило книгу видавництво “Книги-ХХІ”. Приємно, що серед меценатів видання є і Чернівецька міська рада.

СЛІД НА ЗЕМЛІ

Постать журналіста, багаторічного редактора газети “Радянська Буковина” Кузьми Макаровича Демочка, поза всяким сумнівом, уві-йшла в контекст буковинської культури. Ще в часи тоталітаризму він відкрив для нас затушовані імена велетів духовної ниви краю, створив пантеон їхньої слави. Дві його книги “Мистецька Буковина” та “Музична Буковина” примусили нас вдатися до переоцінки цінностей, по- новому осягнути культурну спадщину минулого. І ось маємо нове видання цих праць, здійснене сином Кузьми Макаровича – Віктором. Воно є об’єднаним ва-ріантом вищеназваних книг, до якого додано нарис про відому оперну співачку з села Бабин Кельменецького ра-йону Л. Липківську та спогади колег про К. Демочка. Цей томик – вияв високої поваги до неординарного пошуковця та першовідкривача мистецьких пластів минувшини. Віддруковано працю у видавництві “Книга -ХХІ”.

НЕБО НАД ЧЕРНІВЦЯМИ. ПОГЛЯД КРІЗЬ РОКИ

А ця книга, як мовиться, ще пахне друкарською фарбою, оскільки вийшла кілька тижнів тому. Назва видання – “Небо над Чернівцями”. У ньому широко подаються історія та сьогодення Чернівецького аеропорту, якому днями виповнилося 75 літ. Книга рясніє рідкісними фотографіями, на котрих зафіксовано моменти становлення аві-ації на Буковині, її участь у бо-йових операціях під час Першої і Другої світових воєн. «Небо над Чернівцями» благословив у дорогу до читачів міський голова Микола Федорук. У своєму передньому слові він, зокрема, зазначив: “Це серйозна дослідницька робота, яка, безперечно, буде високо оцінена як фахівцями, так і пересічними читачами“. Створив цікаве видання авторський колектив у складі В. Яценка, Ф. Белевського та Б. Ільків, а надрукувало його видавництво ТОВ ВПК “Черемош”.

НЕБО НАД ЧЕРНІВЦЯМИ. ПОГЛЯД КРІЗЬ РОКИ

А ця книга, як мовиться, ще пахне друкарською фарбою, оскільки вийшла кілька тижнів тому. Назва видання – “Небо над Чернівцями”. У ньому широко подаються історія та сьогодення Чернівецького аеропорту, якому днями виповнилося 75 літ. Книга рясніє рідкісними фотографіями, на котрих зафіксовано моменти становлення аві-ації на Буковині, її участь у бо-йових операціях під час Першої і Другої світових воєн. «Небо над Чернівцями» благословив у дорогу до читачів міський голова Микола Федорук. У своєму передньому слові він, зокрема, зазначив: “Це серйозна дослідницька робота, яка, безперечно, буде високо оцінена як фахівцями, так і пересічними читачами“. Створив цікаве видання авторський колектив у складі В. Яценка, Ф. Белевського та Б. Ільків, а надрукувало його видавництво ТОВ ВПК “Черемош”.

ЮВІЛЕЙНІ ПОШТІВКИ ЗНАЙШЛИ СПОЖИВАЧА

До 600-ліття з часу першої писемної згадки про Чернівці журналіст Василь Бабух видав серію експериментальних поштівок власного дизайну. Відтиражовано їх у друкарні “АНТ-ЛТД” на високоякісній поліграфічній машині нового покоління. Першу партію поштівок швидко розкупили чернівчани та гості міста. Була серед них і листівка із задуманої автором серії “Шедеври старих Чернівців”, присвячена вітражам церкви Серця Ісусового. В ній – заклик до буковинської влади спішно рятувати ті раритети, оскільки через неналежне зберігання вони можуть безслідно зникнути. Поштівки ще можна придбати в магазині “Українська книга”, що на Центральній площі.

***

Про книжкові новинки ми інформуватимемо і надалі. Проте чекаємо повідомлень і від вас, шановні читачі. Пишіть нам про книги буковинських авторів, котрі виходять у районних друкарнях. Адже через певні обставини ми не в змозі прослідкувати за ними. Можна подавати не лише інформаційні матерали про нові видання, а й рецензувати їх, критично оцінювати в разі потреби. Прохання: писати стисло і по суті.


  • Mісто і люди

Мій театре, я перед тобою!

2 грудня на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської – моновистава на одну дію “Емілі” за участю заслуженої артистки України Лідії Вовкун. Вистава благодійна, кошти від якої підуть потерпілим від повені. Якщо ви прихильник тихої і камерної вистави, то поетичний спектакль “Емілі” – для вас. Влітку цього року його прем’єра відбулася на сцені Київського академічного Молодого театру, акторкою якого, власне, і є Лідія Вовкун. Колишня актриса нашого театру (дружина міністра культури та туризму України Василя Вовкуна) своє дітище показує зараз і в інших містах України. Чернівці, звісно, оминути теж не змогла.

З Чернівецьким театром Лідію Вовкун (яку тут більше знають як Лідію Жук) пов’язує майже 20-річна творча діяльність. Адже працювала вона тут з початку 80-х і до кінця 90-х років, зігравши на чернівецькій сцені не один десяток ролей. Проте найяскравішою роботою акторки й досі залишається моновистава “Моя любове, я перед тобою!” за поезією Ліни Костенко (режисер-постановник – Василь Вовкун). Прем’єра спектаклю відбулася саме на сцені нашого театру, а вже потім Лідія грала її в Києві. І ось тепер – друга моновистава за поезією американської поетеси ХІХ століття Емілі Дікінсон.

У світі я – ніхто. А ти? 
Ти теж ніхто, мабуть?
Отож собі помовчимо удвох.
Бо ще нас проженуть.
Але ж бо нудно бути кимсь!
Як жаба, день при дні
Знай кумкати своє ім’я
В шановнім цім багні!
Ці та інші вірші звучатимуть у спектаклі. Вони короткі та влучні і змушують замислюватися над земним життям. Лідія Вовкун передаватиме зі сцени думки і переживання Емілі Дікінсон своєму співрозмовнику – глядачу. Її героїня – реальна 50-річна поетеса, дивна і чужа для оточуючих. Вона – не така, як усі, та й товаришує не з людьми, а з пташками і деревами. Словом, “біла ворона”. Глядач знайомиться з Емілі у час, коли її неспокійна юність вже далеко позаду. Їй 50-ть, і життя вщент заповнене творчістю і спогадами. Емілі вже давно не чекає від людей розуміння. Та й має вона значно приємніших для себе співбесідників – батьків, які вже відійшли у той світ, і платонічного коханого – священика з Філадельфії Чарльза. Актриса зізнавалася, що не одразу взялася за даний матеріал. Проте додає: цю виставу зробила для того, аби розповісти про те, що болить й особисто їй. Тож хто насправді ця Емілі Дікінсон? Поетеса народилася у 1830 році в Амхерсті (штат Массачусетс). Навчалася в жіночій семінарії, а згодом – в академії рідного міста. Її батько був відомим по-літиком, конгресменом США. У віці 25-ти років по дорозі до Філадельфії Емілі знайомиться з відомим священиком Чарльзом Водсвуртом. Закохується в нього і довгі роки вони листуються. З того часу починає писати. Коли Емілі було вже далеко за 40, вона добровільно ув’язнила себе у стінах власного дому, вдягаючись тільки у білі сукні та спілкуючись з обмеженим колом людей. Емілі Дікінсон створила близько двох тисяч віршів, з яких за її життя було надруковано лише кілька. Перша книга вийшла друком через чотири роки після її смерті, а слава до Емілі прийшла у середині ХХ століття. На думку літературознавців, майже 50 творів Дікінсон можна зарахувати до світових шедеврів. Вистава “Емілі” – повністю жіноча, адже над її постановкою працювали представниці слабкої статі. Режисер – Олена Шапаренко, художник-постановник – Лариса Чернова, пластику поставила Таміла Петрощук, а музику написала Леся Тельнюк. До слова, Леся Тельнюк уже має досвід створення подібних проектів. Вона була автором музики до спектаклю “У.Н.Б.” (Український буржуазний націоналіст), поставленого на сцені Львівського академічного музично-драматичного театру ім. М.Заньковецької. А ще разом із сестрою Галиною написала музику до літературного вечора “Гойдається вечора зламана віть...”, присвяченого творчості Василя Стуса. Під ліричні мелодії вірші поета читала Раїса Недашківська. І, звичайно ж, добре відомий проект сестер Тельнюк “Вітер століть”, в якому вони разом із гуртом “Кому вниз” виконують власні пісні на вірші українських поетів-класиків. Та, певно, жіночність моноспектаклю – не лише у творчому складі. Адже Емілі у виконанні Лідії Вовкун постає перед глядачами насамперед жінкою – вразливою і ніжною, котра, не знайшовши підтримки у таємно коханого чоловіка, знаходить все це у поезії...
Довідка “Чернівців” Лідія Вовкун у 1982 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. З 1982-го по 1999-й – актриса Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської, де зіграла понад 35 ролей. Згодом викладала сценічну мову в Київському державному університеті культури і мистецтв. Зараз вчить техніки мови журналістів телеканалу “Тоніс”. У Київському академічному Молодому театрі працює з 2000 року. Чоловік Василь Вовкун – нині міністр культури і туризму України, а в минулому – теж актор Чернівецького театру. Лідія і Василь Вовкуни одружені вже майже тридцять років, у них є син, а тепер ще й онук. Київський академічний Молодий театр був заснований у 1978 році. Серед його перших акторів варто назвати Тамару Яценко, серед режисерів, котрі тут працювали, – Леся Танюка... Саме у Молодому театрі були поставлені спектаклі за творами Юрія Андруховича “Перверзія” та “Московіада”. Зараз у театрі працює 60 акторів, серед яких можна віднайти і знайомі обличчя. Це – Олексій Вертинський (фільм “Помаранчеве небо”), Станіслав Боклан (серіал “Серцю не накажеш”), Ірма Вітовська (серіал “Леся + Рома”), Римма Зюбіна (актриса, котра знімалася у багатьох фільмах Оксани Байрак), Наталія Васько (нова ведуча телепрограми “Ранок з “Інтером”).
Алла Ткач,
методист методкабінету управління освіти Чернівецької міської ради

  • З історичних джерел
    (Закінчення. Поч. у 49-му номері)

Bулиця Oльги Kобилянської

Неподалік кав’ярні „Габсбург” знаходилася ще одна аналогічна відпочинкова установа – „Європа”. У 1883 році, обставлена з комфортом і смаком, вона складала окрасу вулиці, справляла приємне враження і також була місцем зустрічей та приємного спілкування городян. Тут до їхніх послуг – велике зібрання тогочасних анг-лійських, французьких, румунських, польських, угорських та інших газет. Ось як описував недільний день на вулиці Панській Георг Дроздовський: „Під час недільної променади по корсо (головна вулиця – авт.) на Герренґассе в Чернівцях можна було захоплено й критично споглядати елегантних дам, вершки нашого міста, які, шляхетно киваючи, їхали фіакрами на ґумових колесах зі своїми обмундированими чи цивільними кавалерами, викликаючи заздрощі тих, які після церковної служби прогулювалися пішки або спрямовували свої кроки до чудової кондитерської Кухарчика, не дбаючи особливо про лінію талії – тоді її ще не виділяли. Волосся Лорелеї метрової довжини, як в Анни Чіллаґ, було добре укладене або заплетене і викликало зачудування. Там знали собі ціну, коли пальцями і вістрями виделок підносили до незмовкаючих уст фірмові ласощі кондитера”. Навпроти кафе „Габсбурґ” знаходився спеціальний торговий дім під назвою „Дермер і Вебер” із цілковито модерним вбранням до вінчання і модними товарами ручної роботи. Торговельний девіз цього дому був наступним: „Солідне викінчення та дешеві ціни”. Далі по вулиці знаходилася низка магазинів і салонів, власники яких намагалися заманити до придбання обнов вибагливих чернівецьких модниць. Так, наприклад, на Панській, 10-А продавали чоловіче та жіноче взуття, ґумові плащі, пелерини. Уже на початку ХХ століття, перед Різдвяними святами, чернівецькі газети рясніли оголошеннями про розпродаж: розпродували скатертини, велюрові покривала гарного дизайну, килими, жіночі капелюшки, біжутерію та інші товари. Мова йшла про дуже знижені, подекуди смішні ціни. Перша буковинська фабрика копченостей Памула і Грекула торгувала свіжими ковбасами, які завозилися двічі на день, натуральними нижньоавстрійськими, угорськими та французькими винами, коньяками, лікерами, шнапсом, ромом, есенціями для пуншу найвідоміших світових фірм. Тут також продавали каву, чай, південні фрукти, цукати, кондитерські вироби, рибні, м’ясні, фруктові та овочеві консерви. Усе це можна було купити в будинку № 12. Там же продавали грамофони – найпопулярнішу на той час родинну розвагу. У будинку № 26 працювала майстерня кравця чоловічого одягу Домініка Кобусевича, де клієнтам пропонували найкращі місцеві та закордонні тканини, шили одяг за англійським кроєм, а також спеціально для священиків. У будинку №19 розташовувалася взуттєва майстерня Ярослава Кроподри. Вона виготовляла спеціальне ортопедичне взуття. В оголошенні зазначалося: „...все виготовляється скоро, солідно, елегантно і дешево”. У будинку №3 знаходився зубопротезний кабінет Кароля Йозефа Піцінгера. А у партері власної оселі (№39) – приватна майстерня придворного фотографа Івана Кшаковського. Той фотограф мав найвищі відзнаки: його цісарської апостольської величності архикнязя Євгена і архикнязя Леопольда Сальватора, був премійований на багатьох світових виставках золотими і срібними медалями та почесними дипломами. Фотографічних справ майстром пропонувався комфорт для найвибагливіших, помірковані ціни та новинка – „вживання електричної сили та виготовлення замовлення впродовж 24 годин”. На цій вулиці працювало кілька фірм, які допомагали буковинцям у пошуках кращої долі за межами краю та держави. Серед таких були Генеральне агентство Буковини (Панська, 16) та інтернаціональне туристичне бюро „Цепелін” (прилягало до кафе „Європа”). Тут продавали квитки на пароплави до Канади, Америки, Палестини, Аргентини, Бразилії та гарантували своїм клієнтам пряме, без пересадок, сполучення на пароплавах із Гамбурга до Нью-Йорка та Ла-Плати. Звідси дуже багато буковинців і, зокрема, чернівчан вирушило в далекі краї. Зрештою, на вулиці Панській чернівчани наприкінці 1899 року вперше познайомилися з кінематографом. А вже наприкінці румунського періоду тут розташовувалися три кінотеатри „Капітоль” за адресою: Янку Флондор, 40, „Корсо” і Реґаль” – Янку Флондор, 47. Також відомим для українського населення краю став будинок №35, в якому розташувалася крамниця українського купця Ігнатія Власюка. Газета „Буковина” часто рекламувала його товари: „Вже прийшов руський (йдеться про російський) чай каравановий весняного збору від найбільшого торговельного дому чайного Василя Перлова і синів, заснованого 1787 року в Москві. Ціна як найдешевша – руським крамарям одвітний рабат (скидка – авт.) поручає Ігнатій Власюк, руський (в розумінні український – авт.) купець у Чернівцях, вулиця Панська, 35”. Власниками будинку № 19, що спричинив у наш час багато проблем новим господарям, розсипавшись, як іграшковий, були поважні чернівчани – брати д-р Мендель та д-р Хаїм Кінсбрунери. Споруда на вулиці Панській, №30 належала дирекції Православного релігійного фонду Буковини. Православний релігійний фонд Буковини створено в 1786 році згідно з Духовним регламентом від 29 квітня того ж року. Згідно з ним на Буковині ліквідовано 267 монастирів і проведено секуляризацію монастирських земель. З цих коштів і створили основний капітал фонду. Його доходи використовувалися на утримання церков, духовенства та шкіл. Підпорядковувався фонд Міністерству вірови-знань та освіти Австрії. Питання про будівництво нового приміщення дирекції православного релігійного фонду Буковини розглядалося у 1875 році. Газета „Czernowitzer Zeitung” повідомляла, що з цією метою буде придбано земельну ділянку у пана Воляна на вулиці Панській, неподалік кафедрального собору. Для будівництва вже виділено 58 тисяч флоринів. Скоро приступлять до розробки планів, і місто збагатиться ще одним архітектурним шедевром. Будинок зведено у 1878 році. Він мав два входи: з вулиці Панської та вулиці єпископа Гакмана. У документах Державного архіву області існують плани цієї споруди. Крім того, в кадастрових книгах Чернівецького змішаного суду збереглися записи про його власників. Пізніше, а точніше, в 1956 році, приміщення передано під Чернівецький краєзнавчий музей, який і сьогодні розташовується тепер уже на вулиці Ольги Кобилянської. У фондосховищах музею зберігається значний музейний доробок – понад 80000 експонатів. Серед них є колекція стародруків, велика, вдало підібрана колекція етнографічних матеріалів, зразки писанкарства, нумізматики, предметів побуту, а також експонати рослинного та тваринного світу Буковини. У грудні 1962 року в Чернівцях створено Палац щастя (нині Палац урочистих подій). Для нього вибрали будинок №29 на вулиці Ольги Кобилянської, споруджений у 1878 році. Для обладнання палацу, зокрема на придбання твердого та м’якого інвентаря, згідно з рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 709/30 від 14 грудня цього ж року, було виділено 7 тисяч карбованців. У приміщенні, згідно з архітектурно-планувальним завданням, облаштували вестибюль, кімнати записів актів громадянського стану, кімнати наречених, зал урочистих церемоній та інші службові кабінети. Розроблялися також розкішні інтер’єри всіх приміщень. Палац урочистих подій щодня гостинно відчиняє свої двері, а щасливі пари молодят, виходячи з нього, кружляють у вальсі і, щиро радіючи незабутній події, випускають в небо білих голубів. До 600-річчя першої писемної згадки про Чернівці вулицю Ольги Кобилянської відремонтовано, і вона набула ошатного вигляду.
Марія Никирса,
науковий співробітник Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича

Офіційно

  • Калейдоскоп

Симпатик британського українства

У Музеї буковинської діаспори розгорнуто виставку, привезену з Туманного Альбіону під назвою “Українці у Великій Британії”. Вона подає розгорнуту картину життя наших співвітчизників у цій країні. Прикметно, що багато світлин на цю тему подає не українець за походженням, а корінний британець Тім Сміт. Він є незалежним фотографом, який поєднує редакційну та видавничу роботу. На його рахунку – понад десять книг на різноманітну тематику. І майже в кожній із них фігурують українці Велико-британії, їхні звичаї та побут. А почалося все з того, що Тім, працюючи в архіві міста Бредфорд, де мешкає, натрапив на документи про заснування тамтешньої української громади. З того часу журналіст і поринув у цю тематику. У 1991 році британець здійснив подорож до України, яка ставала на шлях незалежності. Ці доленосні часи закарбувалися в сотнях фотографій, зроблених тоді Тімом. У 1997-му він знову навідався на українську землю, аби простежити за становленням незалежної нації. Світлини, привезені з цих поїздок, лягли в основу його книги під назвою “Заборонена історія України”. Багато з них склали основу пересувної виставки, яка експонувалася у багатьох містах Великобританії й викликала величезний інтерес. У Чернівцях фотограф експонує світлини, зроблені між 1985 та 2008 роками. Знімав він українське населення, котре проживає у Бредфорді та Манчестері. Багато фотографій відображають важку працю українців на текстильних підприємствах, адже в цих містах переважає згадана галузь. Та була в цьому і своя специфіка. Коли українці, інтерновані до Британії (а це були переважно колишні вояки УПА), отримали право поселятися в цій країні, їм було дозволено працювати лише в трьох виробничих галузях – сільському господарстві, вугледобувній та текстильній промисловостях. Але дискримінації українство не злякалося – на всіх роботах вони показали себе з найкращого боку. Цей пласт життя виразно відображено на світлинах небайдужого до наших співвітчизників британця Тіма Сміта. За своє лояльне ставлення до українців він заслуговує найвищої похвали. Огляньте сповнені любові й поваги світлини, зроблені талановитою людиною! Вони – частка нашої історії, хоча створив їх чужоземець.

Василь Наддністрянець


Куди їдеш, хлопчику?

Часто переглядаю цю, не зовсім веселу, світлину. І хоча давно по-збувся сентиментальності, проте сумні очі хлопчика продовжують ятрити душу. Зробив я це фото на хуторі Дунавець Сторожинецького району, що є віддаленою околицею села Банилів-Підгірний. Навесні місцеві лісники заготовляють тут березовий сік. Час підганяє їх, бо сокозаготівля скороминуща – триває близько двох тижнів. Для мешканців хутора – це чи не єдиний спосіб поповнювати сімейний бюджет. Тому на соко-збиральну вахту стають старі, молоді і навіть діти. Малюки допомагають дорослим, чим можуть: бездоріжжям носять відра з соком до цистерн, правлять кіньми, підвозячи бідони з цілющим напоєм. І ніхто їм не робить поблажок. Мій фотогерой – теж не виняток. Його руки рясно вкриті коралями мозолів. Він полуднує шматком мамалиги на ходу, присівши на хвильку на торець підводи. І знову береться за відра. Заняття в школі, ясна річ, під час соко-збирання не відвідує. У лісі дитина складає суворий трудовий екзамен. Жодна освітня установа не в силі дати йому такої практики! Хлопчик о цій порі майже не посміхається. На його брудному обличчі гніздяться легкий смуток і задума.. Він – дитя своєї епохи. В поті чола заробляє на шматок хліба. Економічна криза не жаліє нікого.
Василь Бабух


  • Kрок за кроком

Усі таланти – на подіум! Фестиваль-конкурс «Міні-світ краси Буковини-2008» став двадцять восьмим проектом дитячої модельної агенції та торгової марки “Step by Step”.

Місце зустрічі маленьких красунь, як завжди, було незмінним – Чернівецький драмтеатр. Саме у його залі і зібралися дітки, їхні мами і просто поціновувачі фестивалю краси і талантів. За звання найкращої змагалося двадцять двоє дівчаток у трьох вікових категоріях: 4-6 років, 7-9 років та 10-13 років. До речі, більшість конкурсанток з вересня навчаються у школі модельної агенції “Step by Step”.
Дитячому святу передували два тижні підготовки. Маленькі красуні щодня по дві години брали участь у репетиціях, навчаючись професійно дефілювати по сцені та вдосконалюючи власний творчий номер. Перший вихід – традиційний, у колекційних сукнях фестивалю. Потім учасниці з'являлися на сцені і в народних костюмах, і в спортивному одязі, і в бальних сукнях… А ще приміряли костюми казкових персонажів: кожна хотіла найяскравіше представити себе та продемонструвати свої таланти. А вони, як і, власне, захоплення дівчаток, – найрізноманітніші. Ось, приміром, 4-річна Анастасія Бучинська полюбляє грати в шахи та старанно вивчає англійську мову. 9-річна Ірина Вишиван є учасницею театру світлової анімації. Її однолітка Каріна Паскар вишиває, і займається спортивно-бальними танцями та вокалом у студії «Перлина». 13-річна Тетяна Миронюк професійно займається лижним спортом, народними танцями та спортивним орієнтуванням. 10-річна Інна Горбатюк захоплюється грою на саксофоні. За всім, що відбувалося на сцені, ретельно стежило профе-сійне журі, у складі якого були й діти. Це – володарка гран-прі фестивалю «Міні-світ краси Буковини- 2007» у категорії 5-7 років, моделька телепроекту «Фешинка» Анна Ватаманюк із Чернівців, учасниця фестивалю «Міні-світ краси України-2008» Світлана Лицюк із Ковеля, володарка гран-прі фестивалю «Міні-світ краси Буковини-2007» та призу «Глядацькі симпатії» фестивалю «Міні-світ краси України-2008» у категорії 8-10 років, моделька телепроекту «Фешинка» Катерина Зрибнєва з Чернівців, володарка гран-прі фестивалю «Міні-світ краси України-2008» у категорії 5-7 років Амалія Кримська із Сімферополя, володарка гран-прі фестивалю «Міні-світ краси України-2008» у категорії 8-10 років Яна Калин з Івано-Франківська, володарка гран-прі фестивалів «Міні-світ краси Буковини-2007» та «Міні-світ краси України -2008», ведуча рубрики «Музична скринька» у програмі «Міні-мікс» Ольга Демяновська. До речі, у перерві між сценічними виходами глядачі могли оцінити пісенні й танцювальні виступи переможців згадуваних фестивалів. Як завжди, фестиваль-конкурс «Міні-світ краси Буковини» не обійшовся без постійних спонсорів, з якими модельна агенція “Step by Step” співпрацює вже багато років. Цього разу генеральним партнером фестивалю виступила будівельна фірма «Інтергалбуд». Жодна учасниця свята не залишилася без подарунків і номінацій. Журі визначило найфотогенічнішу, найнеповторнішу, найчарівнішу, найромантичнішу, найелегантнішу… Дівчаток задарували квітами, подарунками, фестивальними кубками, іграшками, DVD-магнітофонами, караоке, телевізорами. А організатор конкурсу – дитяча модельна агенція та торгова марка “Step by Step” – запросила 16 дівчат на зйомки у 2009 році в телевізійному проекті “Фешинка”. Головні ж титули фестивалю-конкурсу «Міні-світ краси Буковини-2008» розподілилися наступним чином. Першою принцесою у віковій категорії 4-6 років стала Анастасія Бучинська. У віковій категорії 7-9 років – Олександра Коханюк. А у віковій категорії 10-13 років – Вікторія Гнатів. Симпатії залу викликала Ірина Вишиван, котру, окрім того, ви-знано найдружелюбнішою учасницею. Гран-прі фестивалю здобули: Анастасія Любчинська (4-6 років), Вероніка Кушнір (7-9 років) і Тетяна Миронюк (10-13 років). Саме ці троє дівчаток у березні представлятимуть наш край на всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Міні-світ краси України-2009» у Києві, організатором якого вже третій рік поспіль є дитяча модельна агенція та торгова марка “Step by Step”.

Грані життя

  • Захоплення

Як відчиняються двері до храму пізнання

Я запросив до редакції людину, яка весь свій вільний час присвячує колекціонуванню значків. Таких диваків помежи нами подибується багато. І цим, як мовиться, нікого не здивуєш. Але Юрій Михайлович Мисько помітно вирізняється з-поміж них: він збирає значки на буковинську й чернівецьку тематику. При цьому може виникнути запитання: чи не надто вузький напрям, обраний збирачем?
Спершу я теж так міркував. Та після ознайомлення із тим, що вже встиг зібрати Юрій Михайлович, змінив свою упередженість на здивування. Колекція цього невтомного збирача налічує близько 500 значків, які безпосередньо торкаються історії нашого буковинського краю та його столиці Чернівців. Багато з того, що він встиг уже настарати, належить до розряду рідкісного. Адже ці речі поглинув час, і вони зникли в його плині. Залишилася лише дещиця, за якою й “полює” Юрій Мисько. В його колекції немає давніх значків, приміром доби, коли край входив до складу Австро-Угорської імперії чи королівсько-боярської Румунії. Усі вони датуються минулим і нинішнім століттями. Не надто висока й їхня мистецька вартість. Колекція насичена значками, на перший погляд, малоцінними – зі скла та пластику. Але головне не в цьому, а в тому, чому вони присвячені. Знайдіть у Чернівцях чи на Україні людину, яка володіє значками, присвяченими фестивалю “Червона рута”. Фестивалю, що відбувся у 1989 році і навернув нас до відчуття свободи, вперше примусив задуматися, хто ми і якого роду. Юрій встиг зібрати по крупинці все, що вийшло тоді у світ, хоча зробити це було непросто. Адже окремі значки були випущені підпільно, до того ж малими тиражами. Підпільно вони й поширювалися. Тоді за такий промисел можна було потрапити до буцегарні... Особливо цінними є значки із зображенням Володимира Івасюка. Вони мали шалений попит. Юрій Михайлович став власником ще одного свідка тих подій – знайшов значок Зеленого Руху Буковини, громадської організації, з-під крила якої вибрунькувалися майбутні по-літичні сили нашого краю. Смішним і дещо наївним ви-глядає значок з написом “Голосуй за Кияка”, випущений під час виборів до Верховної Ради України. Але на той час це був нестандартний атрибут претендента на нардепівське крісло. Ми починали вчитися азів демократії. Чи не найчисельнішими у колекції Юрія Михайловича є значки, причетні до історії флагмана тодішньої “оборонки” виробничого об’єднання “Кварц”. І це невипадково – згадане підпри-ємство розжилося на відповідне обладнання для виробництва цієї продукції. Його послугами скористалося багато заводів і фабрик, організацій і партійно-радянських установ. Значки з клеймом “Кварцу” – це помітна сторінка в історії буковинського колекціонування. Вони розійшлися великими тиражами по всьому колишньому Радянському Союзу. Мати власні значки тоді було справою престижною. Кожне підприємство замовляло їх на “Кварці” за ескізами місцевих художників. Ними нагороджували кращих працівників. Звісно, що тоді ця продукція мала ідеоло-гічне забарвлення. Але для історії – то не суть. Значки - її документальні свідчення, котрі здатні пролити світло на те, чим жила епоха, і чи не були хибними та фальшивими її орієнтири. Будуючи майбутнє, цими атрибутами теж не можна нехтувати, аби не повторити помилок минулого. Юрій Мисько “полює” за значками кварцівського виробництва кілька літ і встиг їх зібрати вже чимало. Але усвідомлює, що то – лише дещиця. Тому і не згортає пошуку. Йому також вдалося зібрати чимало значків, які випустили гумовзуттєвий завод, трест “Чернівцібуд”, об’єднання “Гравітон”, “Кварц”, “Легмаш” і Кельменецький цукрозавод. Чільне місце в колекції посідають значки на спортивну тематику. Свої жетони мали, приміром, жіноча футбольна команда “Ніка” Чернівецького державного університету , байдарочники, члени клубу “Черемош” та різні туристичні клуби. Набули цінності й значки сьогочасні. Особливо ті, що приурочені 600-літтю з часу першої писемної згадки про Чернівці. Чимало з них вийшли поза рамки офіціозу і були видані підприємливими людьми, котрі переслідували корисливу мету - заробити на цій справі. Багатьом це, до речі, вдалося. Слід визнати, неофіційні значки вирізнялися оригінальністю й небуденним змістом. Дехто з майстрів при цьому скористався логотипами, розробленими буковинськими художниками, які не стали переможцями загальноміського конкурсу. Приміром, на підпільні значки потрапили мініатюри роботи знаного Чернівецького художника Ореста Криворучка. Митець на такі запозичення не ображається – значки, бодай у такий спосіб, пропагують його витвори. Юрій Михайлович за освітою – історик. Але своїм дипломом не скористався, бо під тиском обставин взявся за підприємництво. Та дух колекціонування, дотичний до історії, у його єстві постійно нуртує. Член громадської організації “Колекціонер Буковини”. Мріє про ті часи, коли влада візьме збирачів старожитностей під своє крило, виділить їм пос-тійне приміщення, а не триматиме в пасинках. А ще Юрій Мисько просить звернутися через газету до батьків, щоби вони приводили своїх дітей у середовище колекціонерів і запалювали в них потяг до збирання свідчень історії. Так молодь можна уберегти від пагубного вуличного впливу і ввести до храму пізнання.

Василь Бабух

Реклама

дизайн сайту: Олександр Лиходід