РЕЗЕРВНИЙ САЙТ
http://chvgazeta.naxx.ru
бесплатный хостинг php mysql сайтов

Класика

Системи очіщення води

Чёрная икра

Будівельна корпорація
"Альянс Захід Буд"

Косметика

"Спутник" Каналізація.
Водопостачання

Ремикс Буд. Черновцы

Введіть ключові слова для пошуку на сайті


Із дебютантів – у зірки

Небувалого успіху домігся дитячий фольклорний гурт “Веселка” міського культурно-просвітницького центру. Він виборов Гран-прі Всеукраїнського фестивалю “Первоцвіт надії”. Це його перший публічний виступ на змаганнях такого високого рангу. Керує ансамблем Сергій Попадюк. У репертуарі “Веселки” – українські народні пісні й перлини буковинського фольклору. Гурт має свою інструментальну групу. Поїздці талановитих дітей до Києва посприяло міське управління культури.






Добре торгувалось!

Завершився осінній ярмарок. Цей захід щороку влаштовує для городян Чернівецька торгово-промислова палата (президент – Василь Ляхович). Нинішня торговиця була сьомою з часу заснування. І найбільш розмаїтою на садово-городню продукцію. До обласного центру її привезли понад сорок приватних підприємців з різних регіонів України. Особливо щедро було представлено на прилавках бджолярську продукцію. Тут усім дали фору кіровоградські та херсонські пасічники. Різноманітний вибір саджанців плодо-ягідних дерев представили садівники Хотинщини, зокрема із села Недобоївці. Уся їхня продукція ліцензована. Івано-франківські приватні аграрники дали майстер-класи з основ сучасного землеробства. У наших сусідів, з’ясувалося, є спеціалізована фірма, яка володіє такими прогресивними технологіями. Зголосилася вона час від часу навідуватися і до Чернівців, аби давати практичні рекомендації нашим овочівникам. Не пас задніх і міський трест зеленого господарства, представивши на своєму прилавку саджанці плакучих верб, туй, ялівцю, калини та декоративних кущів. Усе це продукція, яка вирощується в розсадниках підрозділу. До речі, трест чудово озеленив та декорував квітами наше місто до 600-літнього ювілею. Останнім часом у Чернівцях знову відро-джується пожвавлений інтерес до садівництва та городництва, що засвідчив ярмарок “Осінь-2008”.






Пошуки теплового компромісу

Комунальні підприємства міста вирішили підставити плече у розв'язанні наболілої проблеми - погашення боргів за спожите своїми працівниками тепло. Першими активно взялися за цю справу на тролейбусному підприємстві. Там створили банк даних про ситуацію, що склалася, і розробили стратегію реструктуризації заборгованості. Найбільшим боржникам надаватимуться кредити для того, аби протягом певного часу вони розрахувалися за спожите тепло. Робитимуть це тролейбусники в рахунок майбутньої зарплати. Частку з неї вони адресуватимуть виробнику тепла і поступово позбудуться боргів. – Ми вітаємо такий крок, – сказав кореспонденту газети “Чернівці” директор комунального підприємства “Чернівцітеплоко- муненерго” Олександр Меленчук. – Це бодай якийсь рятівний вихід зі скрути у зв’язку із затримкою сплати чернівчанами боргів за наші послуги. З бажаючими полегшити ситуацію буде укладено угоди на реструктуризацію, і на цій підставі вона здійснюватиметься на місцях.


Вкарбуй своє ім'я в пам’ятному камені

На вулиці Омеляна Поповича з’явилися перші плити з прізвищами чернівчан, котрі вирішили увіковічити себе у такий спосіб. Як відомо, це – платна послуга, запрова-джена міською радою. Вартість однієї становить 300 гривень. Поки що встановлено понад 40 таких плиток. Серед них є прізвища відомих чернівчан, зокрема й колишнього міського голови Володимира Доцюка. Родина депутата міськради Валерія Чинуша закарбована трьома особами. Але, як вважає заступник директора департаменту житлово-комунального господарства Ярослав Кушнірик, варіант встановлення іменних плиток на вулиці Омеляна Поповича ще не остаточний. Бажає кращого різьблення прізвищ. Воно має бути виразнішим і контрастнішим для сприйняття. Над цим зараз і працюють майстри реставраційного підприємства “Грац”. Цей незвичний проект переслідує благородну мету – залучити додаткові кошти для реконструкції згаданої вулиці.


Депутат дотримав слова

Свого часу відомий буковинський підприємець, депутат міської ради Михайло Гросу пообіцяв, що прикрасить місто за власні кошти оновленим пам’ятником видатному буковинцеві, талановитому митцеві та громадському діячу Сидору Воробкевичу. І виявився господарем свого слова. Днями біля школи № 27 було урочисто відкрито бюст Сидора Воробкевича роботи чер-нівецького скульптора Миколи Лисаківського. До слова, йому ж належить і гіпсовий бюст, встановлений у 1991 році навпроти головного корпусу Чернівецького університету. Нову копію відлито з міді. Поява пам’ятника Сидору Воробкевичу в цьому місці невипадкова - школа № 27 носить ім’я буковинського письменника.


  • Довга дорога додому

«Червона рута» – наш фестиваль!

Після довгих мандрів Україною у столицю Буковини повертається Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні і популярної музики «Червона рута». Та чи назавжди?

Власне, про це повернення розмови не вщухають уже кілька останніх років, але кожного разу все так і залишалося на рівні балачок. І лише тепер можна остаточно стверджувати, що фестиваль нарешті відбудеться у Чернівцях. Навіть відома дата його відкриття: 17 вересня 2009 року.

Відсвяткувавши своє 600-ліття, менше ніж за рік Чернівці знову опиняться в епіцентрі подій всеукраїнського значення. Рівно тиждень у нас триватиме фестиваль <Червона рута>. А це означає: як і 20 років тому, місто збільшиться на тисячі приїжджих - конкурсантів, зірок, почесних гостей і просто любителів україн-ської музики. Чернівецька <Рута> має шанс стати справді винятково пісенним святом. У 1989-му ж вона була більше політичним маніфестом, де незримо перепліталися концерти й мітинги за україн-ську незалежність. З того часу багато чого змінилося, а головне, змінився сам фестиваль, який кожного року був різним, оскільки відбувався у різних містах. Виконавчий директор фестивалю «Червона рута» Мирослав Мельник (молодший брат одного із засновників «Рути» Тараса Мельника) зазначив «Чернівцям», що фес-тиваль мав дуже благородну мету: пропагувати українську пісню і на Сході нашої держави. То, певно, наразі свою почесну місію він успішно виконав...
– Насправді про повернення «Рути» до Чернівців мріяло багато людей, – розповідає Мирослав Мельник. – І ми повертаємося. Не можу сказати, що назавжди. Але якщо побачимо, що вже немає потреби везти українську пісню на Схід чи Південь України, то тоді, звичайно ж, залишимося на Буковині. Бо проводити фестиваль кожного разу в іншому місті – дуже складно. Приміром, у 1995 році у Криму його появі активно чинила опір місцева влада. А стосовно Чернівців, то вже навіть затверджено дату проведення - 17 вересня наступного року. Нещодавно я був у Чернівцях. Оглянув стадіон «Буковина», Літній театр. Концертні зали - в хорошому стані. Тому більшу увагу приділятимемо тому, як і де поселити гостей. Можливо, навіть десь встановимо наметове містечко. Якщо відверто, нам досить часто закидали про мандрівний характер «Рути». Але ж свого часу і Володимир Івасюк не сидів весь час лише у Чернівцях. Хоча, якщо все складатиметься на користь столиці Буковини, то ми б із задоволенням тут осіли. Фестиваль <Червона рута-2009> очікується як ніколи особливим: по-перше, ювілейним, а по-друге, відбудеться на своїй батьківщині. Планується, що до нас з'їдуться мало не всі колишні <рутівські> лауреати. І навіть ті, хто свого часу до фіналу не потрапив, але участь у відбірних турах брав. У даному випадку йдеться про відому українську групу <Океан Ельзи>. На фестиваль запросять Василя Жданкіна, Сестричку Віку, Андрія Миколайчука, Кузьму зі <Скрябіна>, сестер Тельнюк, Росаву, Ані Лорак і ще багатьох-багатьох виконавців, котрі залишили свій слід у 20-літній фестивальній історії.
- Більше того, - продовжує Мирослав Мельник, - як і 20 років тому, ми б хотіли, аби у місті відбувалися не лише концерти, а й чимало інших, цікавих для української молоді, заходів. Скажімо, плануємо організувати круглі столи за участю наших <рутівських> зірок, де вони розповідатимуть, як складалася їхня творча доля після участі у фестивалі, чому одні здобули популярність, інші - ні. Не тільки для нас, а й для багатьох людей <Червона рута> у Чернівцях - молодість. На жаль, не всі, хто мав безпосередній стосунок до <Рути>, дожив до її ювілею. Це і член журі Назарій Яремчук, і один з фестивальних лауреатів Тризубий Стас. Хочу відзначити, що всіляко сприяє нам в організації і міністр культури та туризму України Василь Вовкун. До слова, він був режисером фестивалю у 1991, 93, 95-х роках. Фактично «Червона рута» відбуватиметься у Чернівцях за двома умовними напрямами: виступатимуть колишні лауреати і нові учасники. Організатори сподіваються: як і два десятиліття тому, їм вдасться продемонструвати сучасну андеграундову музику. А ще саме молодих людей, а не метрів своєї справи, фестивальна дирекція залучатиме до написання сценарію. А ось члени журі будуть майже незмінні: співак Тарас Петриненко, композитор Кирило Стеценко, музикант Анатолій Калениченко, літератор Іван Малкович, директор фестивалю Тарас Мельник… Усі вони, окрім Петриненка, були засновниками фестивалю.
- Взагалі-то, - підсумовує Мирослав Мельник, - дуже цікаво, як же <Червона рута> пройде у Чернівцях. Як її сприймуть і пересічні чернівчани, і ті, хто у 1989-му був при владі та стояв на заваді його проведення. А ми це пам'ятаємо:
...Директор Чернівецького меблевого комбінату Петро Луців – представник влади тих років. У 1989-му був першим секретарем обкому ВЛКСМУ. І з цього приводу має власну думку:
- Я не говоритиму за всіх, але і для мене особисто, і для багатьох інших «Червона рута-89» відбулася на незабутньому емо-ційному рівні. Такі події залишаються з тобою на все життя! Хоча додам, що були деякі представники влади, яким, певно, фестиваль не подобався. І я бачив, як окремі з них обходили, скажімо, ті ж рок-концерти… За ці роки дуже багато говорилося про те, що тоді у Чернівцях відбувся національний переворот. І це в деякій мірі закономірно. В країні йшла перебудова, а хто найперше реагує на все нове? Молодь. Саме вона і зібралася тоді у нашому пісенному місті. І вже фактично з перших фестивальних днів стало зрозуміло: національні прояви тут будуть. Їх можна або сприймати, або ні. Так само, як і сам фестиваль. Та факт є фактом. На фестивалі прозвучало чимало нових пісень. Звичайно, що були такі собі легенькі пісеньки типу «Піду втоплюся» Андрія Миколайчука, але твори таких виконавців, як Василь Жданкін, певно, нікого не залишали байдужими. Тим більше, у нього відчувалася громадянська позиція. Між іншим, я до сьогодні зберігаю сценарій першої «Рути», фотографії, значки… І коли фестиваль приїде до Чернівців, обов'язкового на нього піду! Але на «Руту» чекає не один лише колишній секретар обкому ВЛКСМУ. Мирослав Лазарук, журналіст і директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка, безпосередньо причетний і до першої «Рути», і до тієї, що відбудеться за рік. У 1989-му він був головним редактором спеціальної фестивальної газети, а тепер – ініціатор повернення «Рути» на батьківщину.
– Як на мене, – зізнається пан Мирослав, – фестиваль «Червона рута-89» був другою революцією імені Володимира Івасюка. Перша відбулася у 1979-му, на похороні композитора у Львові, де зібралося 50 тисяч людей. Під час фестивалю ми видали сім випусків газети «Червона рута». Намагалися працювати демократично і боротися з цензурою. Особливо на сторінках спецвипуску діставалося міліції, яка слідкувала за порядком на стадіоні і виводила тих, хто особливо відверто демонстрував свої націоналістичні погляди. Але коли на секторах кіль-кість радянських і українських прапорів практично зрівнялася, стало зрозуміло: наближається велика поразка комуністичної влади. Як би вона не перешкоджала фестивалю. До речі, «заслуга» влади була й у тому, що наступний фестиваль відбувався вже не в Чернівцях, а згодом взагалі став мандрівним. Проте Чер-нівці – єдине місто, де має відбуватися «Червона рута». Саме тому я давно ініціював повернення «Рути» додому. І, слава Богу, вона повертається. Наразі в управлінні культури Чер-нівецької ОДА ще до початку нового року планують завершити перші організаційні питання з проведення фестивалю «Червона рута» у Чернівцях. Також нас тут запевнили: до вересня наступного року на площі Філармонії таки з'явиться пам'ятна скульптурна композиція тим, чиї імена асоціюються з піснею «Червона рута». Це – Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару та Василь Зінкевич. Нагадаємо: ідея композиції належить міністру культури і туризму України Василю Вовкуну. Й обласна влада вирішила приурочити відкриття до 20-ліття фестивалю «Червона рута».
Наталка ФЕЩУК
Фото Віктора ВЕРХОЛЯКА

Теми дня

  • Голос нації

Юрій іллєнко: «втрата івана миколайчука є найболіснішою для україни у двадцятому столітті»

На Буковині в рамках Дня української писемності та мови перебував Юрій Іллєнко. Ця навдивовижу талановита людина (кінорежисер, оператор, актор, письменник, живописець) не потребує в нашому місті додаткових рекомендацій. Тут він проводив презентації більшості своїх кінострічок, неодноразово зустрічався з творчою інтелігенцією. Тут відбулися його перші конфлікти з місцевою компартійною владою.
Під час зустрічі в приміщенні арт-кав'ярні магазину “Українська книга” Юрій Іллєнко торкнувся кількох тем, дорогих і пам’ятних йому. Першим чином він теплим, щирим словом згадав свого творчого побратима Івана Миколайчука, розповів про те, як вперше зазнайомився з ним, чим був і залишився для нього цей видатний митець.
- Іван Миколайчук, - сказав Іллєнко,- вивів мене із дрімучого яничарства. Під його благотворним впливом я навернувся до Батьківщини, і вже почувався патріотично налаштованим ук- раїнцем. А почалося все з того моменту, коли Параджанов, приступаючи до зйомок фільму «Тіні забутих предків», підшуковував на роль Івана відповідного актора. Спершу зупинив свій вибір на одному з московських кінолицедіїв. Але відомий кіномитець Івченко запропонував на цю роль свого, тоді ще маловідомого студента кінофакультету Івана Миколайчука. Я зробив кілька проб з нього і збагнув: це – подарунок долі. Навіть у тому короткому пробному епізоді Іван перевершив усі наші сподівання. Гуцульські строї додали йому внутрішньої краси і зосередженості. Він виглядав у них природно й органічно. Під час зйомок ми поріднилися душами. І цю дружбу я проніс крізь роки. Мені доводилося неодноразово гостювати у родинному селі Івана Чорториї. Родина Миколайчуків настільки мене здивувала й полонила, що я навіть мріяв зняти про неї фільм. Іван заго-рівся цією ідеєю і почав працювати над сценарієм. Проте доля розпорядилася по-іншому. Талановитий митець відійшов у вічність Його втрату я вважаю найбільшою втратою України у двадцятому столітті. Він мав багато задумів, написав чимало цікавих сценаріїв. І все те багатство залишилося нереалізованим. А які це могли бути кінострічки! Не обминув гість і теми сучасного українського кіно. На його думку, проблема полягає не в дефіциті коштів для проведення зйомок, а в організаційній структурі. Україна необачно віддала показ кіно в чужі руки, втративши тим самим вплив державного чинника на цю сферу. А колись ця галузь була годувальницею не лише культури та освіти, а й цілого ряду інших неприбуткових ланок. Вона могла б бути затребуваною і в наші дні. Однак ми поспішно передали її в приватні руки. І в результаті залишилися у програші. Українське кіно є кому знімати. У нас не бракує талановитої молоді. Ми маємо лауреатів Канського й Венеціанського кінофестивалів. Але постає запитання: де демонструвати їхні роботи? Торкнувся Юрій Іллєнко й долі своєї нашумілої кінострічки “Молитва за гетьмана Мазепу”. Її не сприйняли українофоби. І то неправда, що картину бойкотував Берлінський кінофестиваль. Навпаки - вона була тут належно поцінована. Цю стрічку зголосилося купити багато країн. Але не зробили цього через те, що вона не мала озвучення за світовими стандартами. В результаті Україна втратила астрономічні бариші. Зараз є надія на те, що згадане озвучення буде виконане, і фільм зможе пробитися на міжнародний екран. Допомогти в цьому взялося міністерство культури і туризму, яке очолює Василь Вовкун. Ярмарок-продаж українських книжок з нагоди Дня української писемності та мови за участю Юрія Іллєнка й Ірини Фаріон організувала обласна організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Завершилася ця корисна акція зустріччю громадськості з київськими митцями.

Наш кор.


Мойсей фішбейн: «Чекістська настирливість дезінформаторів»

Вступне слово Мойсея Фішбейна на брифінґу в Міністерстві закордонних справ України 3 листопада 2008 року

Високошановні пані й панове! Древні казали: «De mortuis aut bene, aut nihil» – «Про мертвих або добре, або ніяк». Упродовж останніх років російські політики, дипломати, політологи, журналісти, ба навіть артисти естради, либонь, уподобали інший вислів: «De Ukraina aut male, aut nihil» – «Про Україну або погано, або ніяк». І не залежить їм ні на логіці, ні на здоровому глузді, ні на чесності, ні на порядності – Україна у них, як та невістка в лютої свекрухи, як євреї в антисемітів, винна в усьому. У своєму імперському шаленстві, замішаному на хронічному комплексі меншовартості, російське керівництво намагається зомбіювати власною українофобією і світову спільноту, й російську громадськість, і – через підконтрольні ЗМІ та аґентів впливу – певну частину населення України. Сьогодні дедалі більше громадян Росії вважає найвидатнішою постаттю Сталіна. Ікона Сталіна з'явилася у храмі на околиці Петербурга. Відомий російський журналіст, редактор газети «Завтра» Алєксандр Проханов, про якого його співвітчизники кажуть: «Что у Путина на уме – у Проханова на языке», – той Алєксандр Проханов, який відкрито називає себе імперіалістом, 17 вересня заявив у інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы»: «Сталин становится лицом России». В тому-таки інтерв’ю він сказав: «Россия – потенциальная сверхдержава. В противном случае она рассыплется». Відтак Алєксандр Проханов заявив: «Мы добились вот этого кризиса на Украине». І на запитання журналістки «Что сейчас нужно делать?» відповів: «Нейтрализовать Ющенко». Російські високопосадовці вголос висувають Україні територіальні претензії. Плекані й вітані російським керівництвом провокатори плюндрують українські національні святині на нашій Говерлі, шматують і топчуть український прапор коло одного з посольств України. Відтак постійний представник Ро-сійської Федерації при ООН Віталій Чуркін на своїй прес-конференції 28 жовтня цього року, кажучи про Голодомор 1932-33 років, заявляє: «(…) украинское правительство использует этот вопрос с целью рассорить наши два братских народа, посеять международную рознь. (…) какие бы репрессии или действия ни проводились Сталинским режимом, его нельзя называть первопричиной Голода (…) И говорить, что сталинский режим был направлен против украинского народа, неверно». Не знаю, чи російський дипломат Чуркін читав книгу «Всё течёт» – книгу про Голодомор, що її написав видатний російський письменник Васілій Ґроссман. Не знаю, чи пан Чуркін узагалі читає щось, крім «інструкцій з Центру». Але ця його заява – безсоромне блюзнірство. Безсоромним блюзнірством і зухвалою брехнею є й інші його заяви, зроблені на цій прес-конференції у штаб-квартирі ООН. Цитую: «Второй вопрос, (…) имеющий, на мой взгляд, определенную логическую взаимосвязь с первым – это вопрос о героизации нацизма. (…) Президент Украины в приказе о награждении назвал героем одного из одиозных членов украинского нацистского движения господина Шухевича, который был нацистом. (…) Вы припоминаете, что на территории Киева были убиты тысячи евреев? Большинство из этих людей, которые убивали евреев в Бабьем Яру, были украинские нацисты».   «Украинские нацисты»? Себто якісь українці, що буцімто були членами гітлерівської НСДАП, а не німці з «айнзатцкоммандо», розстрі-лювали євреїв у Бабиному Яру? «Шухевич, который был нацистом»? Себто Шухевич, який буцімто був членом НСДАП й, перебуваючи в Галичині, в якийсь спосіб був причетний до розстрілів у Бабиному Яру? Сказати таке міг або невіглас, або свідомий дезінформатор. Сподіваюся, бодай невігласом пан Чуркін не є. Нагадаймо панові Чуркіну, що саме СРСР, правонаступницею якого нині є Російська Федерація, з 39-го по 41-й рік був союзником нацистської Німеччини. Чого варті бодай кадри кінохроніки зі спільними радянсько-німецькими військовими парадами! Нагадаймо й про те, як ведеться дезінформаційна спецоперація щодо Головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Спочатку до ЗМІ закинули версію, буцімто Роман Шухевич був <капітаном СС>. Дезінформаторам відповіли, що такого звання взагалі не існувало. Тоді дезінформатори перетворили Романа Шухевича на якогось <оберштурмфюрера>. Їм пояснили, що для того, аби до 1944 року потрапити в <СС>, треба було довго доводити своє <арійське походження>, якого Роман Шухевич, звісно ж, не мав. Тоді дезінформатори закинули до ЗМІ версію, буцімто Роман Шухевич отримав військову нагороду з рук Гітлера. Дезінформаторам нагадали, що з рук Гітлера військову нагороду отримав лише Гімлер. Що ж до Головного командира УПА Романа Шухевича, то, згідно з інформацією Військового архіву Німеччини, котрий міститься в місті Фрайбурзі, Роман Шухевич взагалі не був нагороджений жодною німецькою нагородою. Але дезінформаторам конче треба дискредитувати і генерала Шухевича, і УПА, і весь український національно-визвольний рух, і президента України Віктора Ющенка. Тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли «єврейську карту»: одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших – у «героїзації» тих, хто буцімто винищував. Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам’яттю про своїх геніїв та героїв. Українську – для всіх у ній сущих, незалежно від етнічного походження. Я шаную Росію Бориса Пастернака, Андрія Сахарова, Андрія та Арсенія Тарковських, Васілія Ґроссмана. Росія Путіна з Медведєвим мені чужа. І насамкінець. У 1942-43 роках дружина Головного командира УПА Романа Шухевича пані Наталія Шухевич переховувала в себе єврейську дівчинку Іру Райхенберґ. Генерал Шухевич зробив дівчинці фальшивий паспорт на ім'я Ірини Рижко. Коли Ґестапо заарештувало пані Наталію Шухевич, дівчинку переправили до сиротинця при жіночому монастирі в селі Куликів, що на Львівщині. Там дівчинка пережила нацистську окупацію, пережила війну. Ось її фотографія. Типове єврейське обличчя. Торік Ірина Рижко померла в Києві. В цій залі перебуває її син Володимир.
Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Академік Іван Дзюба назвав його Поетом з Божої ласки. Про Мойсея Фішбейна пишуть світові енциклопедії. В Україні його нагоро-джено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня й орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.


Як це було у 1989-му

***

Незмінний директор фестивалю <Червона рута> Тарас Мельник разом зі своїми друзями з Київської консерваторії Анатолієм Калениченком, Анатолієм Репецьким та Кирилом Стеценком заснували <Червону руту>, розробивши фестивальну концепцію. І тоді, у 1989-му, власною ідеєю про національний фестиваль не на жарт перелякали владу. Музиканти, прихильники українського року і знавці українського автентичного фольклору, поставили перед собою мету залучити до сучасної музики давній народний мелос. Твори обов'язково повинні звучати рідною мовою. Правда, коли було задекларовано головну умову фестивалю - український текст, проти цього рішуче виступив комсомол. Та впертих і свідомих киян ніщо не могло зупинити. Тим більше, що ідею проведення <Червоної рути> підтримав сам ЦК ВЛКСМ на чолі з тодішнім першим секретарем Анатолієм Матвієнком, а нині відомим політиком.

***

Ніхто з виконавців популярної музики не удостоївся на <Червоній руті-89> першого місця. Однак у список, власне, лауреатів потрапили Андрій Миколайчук, Тарас Курчик, Павло Дворський та жіночий ансамбль <Мальви> із солісткою Інессою Братущик, а до списку дипломантів - сестри Тельнюк, Віталій Свирид, Олександр Гаркавий та тріо <Аванс> із Запоріжжя. Останні, до речі, запам'яталися глядачам завдяки своїй пісні про фазенду, написану одразу після того, як майже одночасно з фестивалем <Червона рута> на Україну прийшло перше закордонне <мило> під назвою <Рабиня Ізаура>.

***

Лауреати у жанрі рок-музики - Сестричка Віка, гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Зимовий сад», «Незаймана земля». У жанрі авторської пісні – Марія Бурмака, Андрій Панчишин, Віктор Морозов, Едуард Драч.

***

На час проведення <Червоної рути> населення Чернівців збільшилося на кілька тисяч. Конкурсанти, організатори, спонсори, делегації з-за кордону, почесні гості... Найбільше учасників і просто прихильників української пісні приїхало із завжди патріотичного Львова. За шість фестивальних днів журі мало прослухати більше півтисячі молодих співаків! За місяць до проведення фестивалю організатори орендували у мешканців міста 80 квартир, де мали проживати учасники та гості. Та вже за три дні господарі більше 70-ти квартир перелякалися і відмовили.

***

Охоронці порядку вправно стежили за всім, що відбувалося у місті. На фестивалі працювала посилена бригада міліції, в поле зору якої найперше потрапляли молоді націоналісти. Хлопців і дівчат обшукували, прагнучи знайти українську символіку. Перехитрити стражів порядку намагалися представники <Товариства Лева>: дівчата приходили на концерти у жовтих блузках та синіх спідницях, однак міліціонери тут же виводили їх зі стадіону.

***

Співачка Вікторія Врадій (або просто Сестричка Віка) – одне з головних фестивальних відкриттів. У жанрі рок-музики вона отримала першу премію. Власне, з її ім'ям пов'язують зародження нової української рок-музики. І саме у Чернівцях відбувся її дебют як Сестрички Віки. Але вона відзначилася не лише на сцені. Так трапилося, що під час фестивалю Вікторія загубила перепустку конкурсантки, і міліціонери не хотіли її пропускати. В результаті дівчина побилася з охоронцями порядку і набралася справжнього бунтівного духу перед власним виступом. Нині Україна вже встигла забути Вікторію Врадій, яка живе у США...

***

Пісню про народний рух нині народний артист України Тарас Петриненко виконав, нікого не попередивши – у сценарії фестивалю вона не значилася. Влада, можливо, й не звернула б на це увагу, якби не зміст пісні. В якості покарання Петриненка ледь не відправили з Чернівців. Врятували його співаки, котрі заступилися за нього. Хоча, власне, і статус зробив свою справу: як не як член журі фестивалю.

Міське перехрестя

  • Mіськвиконком інформує

Залишаємося без тепла

ДП <Укргазмережі> запропонувало МКП <Чернівцітеплоко- муненерго> терміново 13 листопада до 10 години ранку самостійно відключити від газопостачання усі свої котельні в зв'язку з відсутністю у підприємства ліміту на газ. Безлімітне використання природного газу для централізованого опалення житлового фонду Чернівців призвело до того, що УМГ <Прикарпаттрансгаз> понизив тиск газу на газорозподільній станції <Шубранець>, яка забезпечує природним газом усе місто. Газовики попереджають, що це може призвести у місті до непередбачених аварійних ситуацій. Нагадуємо, що МКП <Чернів-цітеплокомуненерго> отримало ліміт на газ лише на перші 10 днів листопада, що дозволило розпочати у місті опалювальний сезон. Нові ліміти будуть надані підприємству лише після проплати понад 1,5 млн грн за вже спожитий у першій декаді листопада газ. Щоби не призупиняти опалювальний сезон та уникнути ава-рійних ситуацій, розбалансування мережі теплопостачання МКП «Чернівцітеплокомуненерго» за-кликає чернівчан терміново, впродовж одного дня, зробити авансові проплати за послуги централізованого теплопостачання. За результатами місяця усім споживачам буде зроблено перерахунок у відповідності до фактично спожитого тепла і , у разі переплати, авансові платежі зарахують за наступні місяці. Навіть незначні авансові внески, якщо вони будуть зроблені одночасно і масово, можуть врятувати ситуацію і не залишити усе місто без тепла. МКП «Чернівцітеплокомун-енерго» звертається також до підприємців і підприємств із за-кликом: якщо вони мають таку можливість, оплатити авансом послуги теплопостачання у цьому опалювальному сезоні і підтримати таким чином свої колективи та чернівчан. Можливо, у Чернівцях є бізнесмени, які спроможні терміново надати безвідсоткову позику комунальному підприємству для закупівлі газу і допомогти територіальній громаді. Сподіваємося на свідомість та здоровий глузд чернівчан, ділової еліти міста які розуміють: у ситуації, що склалася, лише спільними зусиллями можна не допустити катастрофи.

Розширили коло підприємців, які мають право на урядову допомогу після повені

По 5 тисяч гривень допомоги дозволено виплатити постраждалим від стихійного лиха підприємцям Калинівського ринку, у яких дія торгового, фіксованого патентів, свідоцтва платника єдиного податку прострочена на липень цього року. Ці кошти вони отримають, якщо буде позитивне підтвердження від ДПІ щодо сплати ними податків за січень-червень ц.р. Дозволено також виплатити по 5 тисяч гривень допомоги тим підприємцям, котрі торгують на Калинівському ринку зі стаціонарних металевих прилавків і мають відповідні документи, та тим, хто здійснює діяльність з надання послуг на території ринку. Отримають по 5 тисяч гривень і ті підприємці Калинівського ринку, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, ведуть спільне господарство та спільно здійснюють торговельну діяльність на території ринку, однак між ними не укладено договору оренди (суборенди) користування торговельним місцем, але в одного з подружжя є в наявності торговий або фіксований патент, свідоцтво платника єдиного податку. Такі доповнення до порядку виплати адресної допомоги підприємцям, котрі зазнали збитків від повені, затвердила остання сесія міської ради. Станом на 6 листопада у реєстр на виплату допомоги, відповідно до рішень виконкому міської ради, занесено 2747 підприємців, які зазнали збитків від стихії. 2293 з них гроші вже отримали. Підготовлено проект рішення щодо внесення до реєстру на виплату ще 150 підприємців та відмову у виплаті одноразової матеріальної допомоги 1100 підприємцям.

Постанова про припинення експлуатації Чернівецького молокозаводу

Чернівецька міськСЕС винесла постанову про тимчасове припинення з 13 листопада експлуатації ВАТ <Чернівецький міський молочний завод>. У вогнищевих змивах, відібраних на цьому підприємстві, у ході бактеріологіч-ного дослідження виявлено збудника дизентерії Зонне. У зразках води, відібраних із локального водопроводу підприємства, виявлено перевищення допустимих показників бактерій групи кишкової палички у 100 разів, кишкову паличку виявлено також у змивах з рук та спецодягу працівників заводу. Про це повідомив в.о. головного лікаря міськСЕС Валерій Востріков. Станом на 12 листопада у місті захворіло 59 дітей, 29 з них госпіталізовано, а решту лікують амбулаторно. Випадки захворювань зареєстровано в 23 дошкільних навчальних закладах Чернівців. Усі діти, батьки яких звернулися до лікарів, мають симптоми гастроентероколіту. 13 листопада у 20 дітей виділено збудника дизентерії Зонне. У ході епідемічного розслідування, розпочатого 8 листопада, встановлено харчовий фактор інфікування дітей. Для цього було проведено бактеріологічне та вірусологічне дослідження 198 дітей і 159 працівників дош-кільних установ, взято 294 вогнищеві змиви, відібрано на обстеження проби води, харчових продуктів, готових і добових страв. Також відібрано змиви та взято на дослідження зразки продукції постачальників продуктів до дитячих установ, у тому числі Чернівецького молокозаводу, де раптово обстежено й працівників двох змін, котрі брали участь у виготовленні останніх партій продукції для дитячих садків міста. Бактерії групи кишкової палички вищевстановлених норм виявлено у всіх зразках молочної продукції, відібраних у дитсадках (сметана, сир, творог, молоко), а також у пробах молока, відібраних на підприємстві. У змивах тари кефіру виявлено збудника дизентерії Зонне. Як повідомили у міськСЕС, на ВАТ «Чернівецький молокозавод» виявлену цілу низку порушень вимог санітарного законодавства: у виробничих приміщеннях відлущено покриття на стелях, стіни вкриті пліснявою, не дотримуються вимоги щодо санітарної обробки обладнання, а результати внутрішнього лабораторного контролю засвідчують незадовільну якість проведення миття та знезараження технологічного обладнання, приміщень, недотримання особистої гігієни персоналом підприємства. Виявлено також, що у відомчому локальному водопроводі – низька якість знезараження води (завод має власну свердловину). Винесено постанову про тимчасову заборону роботи заводу, припинено поставки його продукції в дошкільні установи та торгову мережу. У ході епідрозслідування до адмінвідповідальності притягнуто вісім осіб. Лабораторні дослі-дження тривають, у вогнищах продовжується комплекс профілактичних і протиепідемічних заходів. Дитячі дошкільні установи на карантин вирішено не закривати. У всіх дитсадках проведено дезінфекційні заходи вологим та камерним способом, усіх хворих та контактні особи взято під медичний нагляд, при прийомі дітей у дитсадок щодня здійснюється їхній ретельний огляд, меню у дитсадках скореговано відповідно до вимог лікарів, з нього ви-ключено продукти, які не проходять термічної обробки, додано фіточаї, гранатовий сік, аскорбінову кислоту. Правила профілактики кишкових інфекцій доводять до батьків на батьківських зборах, з дітьми проводять додаткові заняття щодо дотримання правил особистої гігієни. Вирішується питання профілактичного лікування осіб, що мали контакт із хворими в організованих колективах та за місцем проживання. ВАТ «Чернівецький молокозавод» рекомендовано терміново вжити заходів щодо підключення виробництва до міських централізованих мереж водопостачання. У відповідні органи спрямовано клопотання щодо перевірки обґрунтованості надання цьому підприємству дозволу на облаштування 25-метрової свердловини для добування води на власній території, де проходять міський каналізаційний колектор. Матеріали епідрозслідування для реагування та притягнення до відповідальності винних передано у прокуратуру.


Жінки міста продовжують об’єднуватись

Днями відбулися установчі збори районних у місті Чернівці громадських організацій «Жінки Батьківщини». 30 жовтня 2008 року об’єдналися жінки Першо-травневого району, які мають чітку громадську позицію та суспільно-політичні ідеали і готові активно працювати на благо міста та країни. Головою Першотравневої районної громадської організації «Жінки Батьківщини» обрано депутата районної ради фракції БЮТ Мар’яну Крайс. Жінки Садгірського району вирішили об'єднати свої зусилля для покращення соціально-політичної, духовної та моральної атмосфери в суспільстві. 31 жовтня зустрілися представниці інтелігенції та прийняли рішення підтримати ініціативу Чернівецької міської громадської організації <Жінки Батьківщини> й утворити Садгірську районну громадську організацію <Жінки Батьківщини>. Головою обрали заступника директора ЗОШ №34 Ірину Ісопенко. Жінок-депутатів, представниць освітньої та культурної сфери міста об'єднали установчі збори Шевченківської районної громадської організації <Жінки Батьківщини>. Усвідомлюючи всю відповідальність ситуації, в якій сьогодні перебуває Україна, вони готові працювати на благо Вітчизни і висловили позицію на підтримку прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Головою Шевченків-ської районної громадської організації обрано депутата районної ради фракції БЮТ, директора туристичної фірми <СВ-тур> Галину Виноградову. <Жінки Батьківщини> взяли участь у святі , орга-нізованого вуличним комітетом місцевого самоврядування (вул. Ромаданівська). Галина Дев'яткова (голова обласної громадської організації <Жінки Батьківщини>), Валентина Юрій (голова міської громадської організацій) та Ма-р'яна Крайс (голова Першотравневої районної громадської організації) організували для дітей різноманітні вікторини і змагання, а також вручили солодкі подарунки. «Жінки Батьківщини» запрошують до співпраці активних, ініціативних жінок нашого міста.


Олександр мороз: Ми не дамо зробити українців рабами на власній землі

16 листопада Україна відзначає день працівника сільського господарства. Проте цього року навряд чи варто розраховувати на святковий настрій селян. «Під шумок» фінансової кризи можновладці намагаються остаточно розграбувати село. Щоб запобігти цьому, Соцпартія розпочинає всеукраїн-ську акцію протесту «Руки геть від української землі!» Про її завдання розповідає лідер СПУ Олександр Мороз:

- Олександре Олександровичу, чим загрожує Україні зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення?
- Ініціатива уряду про термінове припинення мораторію - це заготовлений цвях у труну української державності, кінець надій на добробут громадян. Хочу нагадати, що Ющенко ще у 2004-му році підписав із СПУ договір про обов’язкове продовження мораторію за землю, присягався селянам, що ніхто не господарюватиме на українській землі, окрім українців. Сьогодні він відмовився від усіх своїх обі-цянок.
- Можливо, владу до непопулярних рішень штовхає світова фінансова криза?
- Це все злочинні відмовки, мета яких - задешево розпродати головне національне багатство України - землю. Уряд Тимошенко діє під диктування світових фінансових кіл. Вони використовують факт повної відсутності законів, які б могли регулювати найскладніший в юридичному плані процес - земельний. Відбувається шахрайство, подібне до відбирання у народу прав на державну власність через ваучери. Так само буде і з землею: без належних законів кращі українські землі будуть продані акулам світового бізнесу. Ми підтримаємо долар, який катастрофічно девальвується, але втратимо незалежність.
- Проте є селяни, котрі хочуть продати свої наділи.
– Йде мова про обман і тієї невеликої частини селян, які хотіли б продати свої паї. Їх обведуть навколо пальця: не випадково ж вибраний момент світової кризи, повної політичної і економічної руїни в нашій державі. З політичної точки зору це – зрада українського народу.
- А чому питання продажу землі повинно зацікавити міського жителя, в якого немає земельного паю?
- Якщо продати землі сільгосппризначення за тими злочинними схемами, які хоче задіяти влада, то місто першим це на собі відчує: відразу в 3-4 рази зростуть ціни на основні продукти харчування - хліб, молоко, м’ясо, картоплю.
- А що пропонують соціалісти?
- Поки ми були в парламенті, українська земля не продавалася. Тепер зрозуміло, що земельне питання було головною причиною витіснення СПУ з Ради. Злодій не хоче, щоб його хтось піймав за руку. Але зробити це може весь український народ! Ми починаємо збір підписів проти відміни мораторію на продаж землі, проведемо по всій Україні масові акції, пікетуючи Кабмін, обласні адміністрації з вимогою заборонити розпродаж земельних ресурсів України.
Людмила Макарова

Інформація

Індекс банк: роки стратегії та стабільності

У Чернівцях з депозитних рахунків ІНДЕКС БАНКу у дні фінансової паніки достроково знято… один вклад

Переваги банку - додаткові фінансові можливості для розвитку бізнесу

Аналітики банківської справи переконують: ситуація, що склалася на фінансовому ринку України сьогодні (наслідки глобальної світової кризи), вплинула на до-віру клієнтів. Тому, мабуть, варто перерахувати кілька основних фактів, які свідчать про стабільність і нечутливість ІНДЕКС БАНКу до негативної фінансової ситуації, й навпаки - позитивно виокремлюють його з ряду інших (у тому числі й провідних) українських банків. Найперше - ІНДЕКС БАНК належить до однієї з найстабіль-ніших міжнародних банківських груп – Креді Агріколь Груп. Друга перевага - навіть у непростих ринкових умовах ІНДЕКС БАНК, підтверджуючи політику стабільності, продовжує кредитувати потреби як юридичних, так і фізичних осіб. Третє - ІНДЕКС БАНК безперервно виконує грошові перекази, оплати з поточних рахунків клієнтів. Четверте - не припинив і не припиняє роботу із залучення коштів громадян на депозит з вільним доступом й управлінням своїми грошима «Ощадний», своєчасно виплачуючи нараховані відсотки. Загалом, усі депозитні програми розроблені таким чином, аби в повній мірі задовольнити різноманітні вимоги вкладників. Високі відсоткові ставки за всіма видами вкладів – ще одна безперечна перевага ІНДЕКС БАНКу. До слова, за результатами роботи банку за дев'ять місяців нинішнього року розмір депозитного портфеля клієнтів малого й середнього бізнесу зріс на 80%, що, безперечно, свідчить про високий рівень довіри з боку підприємців та стабільність роботи цієї фінансової установи. Сьогодні у 237 відділеннях банку, які успішно діють у всіх регіонах України, обслуговуються більше 14 тисяч клієнтів малого й середнього бізнесу. Усі вони вибрали саме ІНДЕКС БАНК. І в цьому вбачається певний причинно-наслідковий зміст, адже, проаналізувавши ситуацію на фінансовому ринку країни, і, як наслідок, дещо обмежені можливості підприємців щодо розвитку свого бізнесу, в ІНДЕКС БАНКу розробили комплексну програму розрахунково-касового обслуговування й розміщення вільних грошових коштів для клієнтів у сегменті малого й середнього бізнесу. Мета програми комплексного обслуговування - надати підприємцям додаткові можливості для розвитку власного бізнесу. Ця пропозиція від ІНДЕКС БАНКу займає одну із лідируючих позицій на ринку завдяки високим відсотковим ставкам на розміщення вільних грошових коштів і конкурентним умовам щодо розрахунково-касового обслуговування.

Умови для тих, хто хоче швидко отримати гарантований прибуток


- З усією відповідальністю ми готові сьогодні запевнити наших вже існуючих та майбутніх клієнтів у тому, що ІНДЕКС БАНК - на-дійна й стабільна банківська установа. На ринок ми прийшли всерйоз і надовго. Дорожимо кожним вкладником і коли говоримо, що знаємо кожного свого клієнта, так би мовити, в обличчя, - це аж ніяк не перебільшення, - підсумовує у нашій розмові директор філії Чернівецької дирекції ІНДЕКС БАНКу Петро Ротар. - І сьогодні, підтверджуючи ста-більність та надійність банківської установи, яку представляємо, продовжуємо видавати клієнтам споживчі кредити "Свобода", автокредити, безперервно працюємо з вкладниками за депозитом <Ощадний>. Для громадян, які мають вільні кошти і бажають на-дійно захистити їх від інфляції та отримати швидкий прибуток, пропонуємо депозит <Строковий> терміном на три або шість місяців. За нинішніх обставин на ринку, коли за кілька тижнів з банківських депозитних рахунків на Буковині було достроково знято більше 87 мільйонів гривень (паніка зробила своє), такі види вкладів можуть принести клієнту швидкий і доволі вагомий прибуток. Також приємно констатувати той факт, що з рахунків нашої філії за час паніки свій депозит достроково зняв лише один вкладник. І аж ніяк не через страх втратити власні кошти - виключно за сімейних обставин. Ми підтверджуємо: працювали, працюємо й будемо працювати за будь-яких умов на ринку. Зрештою, як і те, що у нашій Чернівецькій філії (вулиця Першотравнева, 19) кожен клієнт завжди зможе знайти для себе вигідні й надійні умови зберігання власних заощаджень. Для довідки: ІНДЕКС БАНК – сучасна універсальна банківська установа, яка працює на українському ринку вже 15 років. У серпні 2006-го власниками 99,96% відсотків його акцій стала одна із найбільших міжнародних фінансових груп французького походженням – CREDIT AGRICOLE GROUP (Креді Агріколь Групп) . Вона володіє фінансовими установами у більш ніж 70 країнах світу, займаючи перше місце у Франції за часткою на споживчому ринку (28%), перше місце у Європі за об’ємами прибутку від продажу різноманітних банківських послуг і шосте місце у світі щодо обсягів загальних активів. CREDIT AGRICOLE GROUP входить до топ-десятки банків світу. Чисті активи ІНДЕКС БАНКу на початок вересня нинішнього року становили без малого три з половиною мільярди гривень, кредитно-інвестиційний портфель – два мільярди чотириста один мільйон гривень, балансовий капітал склав 402 мільйони гривень.
Лариса Артеменко
Фінансові послуги
АТ <ІНДЕКС БАНК> у м. Чернівцях надає фізичним та юридичним особам за адресою: вул. Першотравнева, 19, тел/факс: 8 (0372) 55-77-34.
(Ліцензія НБУ №99 від 16.01.2003 року.)

Акценти

  • Полемічні нотатки

«На сторожі... поставлю слово»

Слухаючи вивищуючі напутні слова освітян, літераторів, видавців, що супроводили урочисте відкриття IX Міжнародного конкурсу з української мови в Чернівецькому облмуздрамтеатрі імені О. Кобилянської, мимоволі замислився над, здавалося би, дивною потребою – популяризації в державі мови етносу, який... дав їй назву. На тому ж таки омріяному нами Заході важко навіть уявити щось подібне – там переймаються хіба що контролем за дотриманням усталених комунікативних вимог. Зосібна, практично повсюди отримання громадянства пов’язується з обов’язковим опануванням відповідного засобу спілкування бодай на побутовому рівні. До того ж у Франції, Іспанії, Бельгії та ряді інших країн “європейського дому” діють доволі жорсткі економічні санкції стосовно іншомовної зовнішньої наочності: реклами, вивісок, оголошень тощо. Відтак несвідомим громадянським “нехотяєм” там бути просто не ви-гід-но. По-друге, “за пагорбом” якщо й проводяться якісь акції на підтримку своєї словесності, це вважається справою винятково внутрішньодержавною, та аж ніяк не прийшлою. На кшталт хай і за тричі благодійні кошти вже світлої пам’яті великого патріота України, волею долі відірваного од неї, канадця Петра Яцика. До речі, вітчизняне Міністерство освіти та науки прилучилося до означеного конкурсу лише після того, як він набув неабиякої популярності на отчих теренах. Чому ж у нас, таких євро-спрямованих цивілізаційників, усе навпаки, ніби у кривому дзеркалі?

БАРИКАДНЕ СПІЛКУВАННЯ

Не секрет: одним із найдратівливіших, найзадавненіших факторів, що потужно колотить вітчизняну спільноту, є саме мовний. Він більш ніж будь-що розчахує нас на гостро конфліктуючі табори. На перший погляд, парадокс: йдеться ж бо про найважливіший інструмент суспільного прогресу, котрий вже за своєю природою покликаний єднати, а не ділити, людність, сприяючи її порозумінню! Проте, як наочно доводять гарячі баталії україн-ського політикуму, він на очах перевтілюється з вартового всенародної згуртованості у центрфорварда громадянського барикадування: з одного боку – прибічники державної одномовності, з другого – двомовності. Хоча практично вся необхідна нормативно-правова база для оптимального розв’язання даної гризоти вже давно існує – і Конституція, і належний «відомчий» закон і, насамкінець, приєднання нас до Європейської хартії регіональних мов. Цей пакет просто слід належно виконувати, починаючи з побутової свідомості. Якби ж то…

“НЕ РОЗУМІЮ!”

Пам’ятаєте, на який воістину космічний щабель возвів рідну словесність Тарас Шевченко? «Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, ницих… возвеличу Малих отих рабів німих. А на сторожі коло їх Поставлю слово». Та ось до якої куцо обивательської планки звів її недавно в тролейбусі нібито інтелігентної зовнішності юнак: на запитання по-російськи літньої жінки, де їй слід зійти, аби потрапити на автовокзал, він відрубав: «Не розумію!» Вельми сумніваюся, що символ українського духу – Великий Кобзар, попри глибокі особисті кривди від прийшлого зверхництва, по-дібним чином відреагував би на чужомовне звернення. Недарма ж усі свої повісті і навіть святая святих – щоденник – написав, як зараз нерідко можна почути, «ворожою» мовою. Бо був справжнім інтелігентом духу, вміючи чудово відрізняти інструмент спілкування од його носія. Як і порядну, хоча й іншоспілкувальну, людину від знахабнілого шовініста. Чого, на жаль, так бракує нам, суєтним і гучноголосим відродженцям славних традицій минувшини свого родоводу!

МЕНІ СОРОМНО…

Років сорок тому, коли національна свідомість співгромадян ще не відтанула од сталінських «морозів», поет Дмитро Павличко задався риторичним запитанням у однойменному сонеті: «О, рідне слово, що я без тебе?..» Нині ж, у розпалі духовної відлиги, стикаючись із надприродними приморозками взаємного «нерозуміння», закономірно переймаєшся зустрічною проблемою: «… а що я тільки з тобою?» Недарма народна мудрість вчить: скільки мов знаєш – стільки разів ти людина. Що, між іншим, добряче розуміли наші попередники-земляки, вважаючи володіння декількома мовами народів-сусідів елементарною нормою, незалежно від свого суспільного стану та етнічного походження. Цей дивовижний феномен масового поліглотства ще застав у середині п’ятдесятих років ваш покірний слуга. Ми, тодішні хлопчаки, наслідуючи приклад старших, вільно доповнювали українську й російську мови румунськими, польськими, єврейськими «вкрапленнями». Безумовно, такий екзотичний суржик жахав витонченого лінгвіста, але тішив серце справжнього патріота Буковини. На жаль, тривале перебування за її межами – на Далекому Сході, Півночі, Кавказі та в Середній Азії – поступово стерло з моєї пам’яті невід’ємні гілки місцевого загалу. А шкода: так незручно почуваєшся, коли на добірну українську говірку в устах корінного краянина-неукранця не в змозі відповісти споконвічною тутешньою чемністю – послуговуванням його свідомісною дідизною…

ЯК ВІДНОВИТИ БУКОВИНСЬКУ ВДАЧУ?

Мій негідний приклад аж ніяк непоодинокий. Чому сприяла тривала гаслова любов до національних культур і фактичне їхнє ігнорування у повсякденні. Пам’ятається, за союзних часів, коли виникала господарська потреба у зведенні деінде потужного підприємства, оголошувався вселенський ударний похід у визначену місцину. Зазвичай, без консультацій з демографами, соціологами, а то й місцевими радами. Досить згадати хоча б історію становлення чернівецької електронної галузі – “Гравітону”, “Кварцу”, ”Електронмашу”, “Вимірювача”, “Граніту”. Чи хтось тоді подбав про гармонізацію свідо-місних параметрів приїжджих фахівців із місцевими традиціями, звичаями? Звісно ж, ні. Адже зусібіч пропагувалася горезвісна теорія “пригасання й відмирання” національних особливостей. Навіщо ж перейматися “зайвиною”? Ось і маємо сумні сходи від тодіш-нього бездумного засіву. Проблеми, проблеми... Рецепт же їхнього розв’язання напрочуд простий і доступний. Ним за моєї юності щоденно, щочасно послуговувалися сусіди з невеличкої, але багатонаціональної “старочернівецької” вулички Рєпіна, де колись мешкала наша родина. Зустрічаючись, тамтешні літні городяни з поваги один до одного, як правило, віталися мовою свого співбесідника, а за потреби в тривалішому спілкуванні, вели нею й усю бесіду. Особливо, коли доводилося навідуватися до “чужинецької” господи. Взаємна шана, чемність, тактовність... Куди то все поділося?!

Юрій СКИБА


Чому мовчиш, Tарасе? Aбо равликові темпи української ментальності.

Авторка цього матеріалу нині навчається в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Але не пориває зв’язків з нашим часописом, у якому друкувала свої перші кореспонденції. На замовлення газети Юлія Боднар написала матеріал про перебіг реконструкції Музею Тараса Шевченка у Каневі. Роботи тут затяглися, тож авторка висловлює стурбованість станом дорогої кожному українцеві святині.
Патологічна неспроможність нашої держави хоча би щось зробити вчасно та якісно сьогодні вже не є таємницею. Щоденні спостереження за яскравими проявами національного менталітету привели мене до відповідних висновків. Тепер до українського традиційного <моя хата скраю>, <сам не гам - і другому не дам>, <маємо те, що маємо> можна додати: <Коли робить щось держава, не іде до ладу справа>. Та надзвичайно прикро, що остання приказка характеризує і наше ставлення до, здавалося б, безцінного культурного надбання країни. Свіжим прикладом може слугувати історія реконструкції Музею Шевченка, що входить до Шевченківського заповідника в Каневі. В січні 2004 р. споруду закрили на реставрацію і планували завершити її до грудня 2005-го. Нині - кінець 2008 року, а музей й досі зачинено для відвідувачів. Вивіска на касі люб'язно надає пояснення: <У зв'язку з підготовкою до 200-річчя з дня народження Кобзаря, музей Т.Г.Шевченка за-крито на ремонтно-реставраційні роботи>. Та ніде не знаходимо пояснень щодо трирічного запізнення зі здачею музею в експлуатацію. За словами генерального директора заповідника Мар'яна Володимировича Піняка, кінцевий термін здачі змінювався відповідно до зміни влади в країні. За президентства Леоніда Кучми обіцяли вкластися в річний термін, але сьогодні нам пророкують завершення реконструкції до початку нового, 2009 року. З огляду на обсяг незавершених робіт можна сміливо стверджувати: обіцянки виконаними не будуть. Невтішні й цифри: 2005 року держава ви-ділила 9,5 млн, 2006 р. - 5,1млн, 2007 - 2,7 млн гривень. До 2008 року проведенням ремонтних робіт опікувався сам Шевченківський заповідник. Цього року замовником та розпорядником коштів на реконструкцію музею виступило Управління капітального будівництва Черкаської облдержадміністрації. <Саме брак коштів є головною причиною затримки, - стверджує заступник начальника управління Анатолій Іванович Овчаренко. - У 2008 році ми отримали 25 млн, але для остаточного завершення реконструкції не вистачає ще мінімум 15 млн. Будуть кошти - будемо працювати, адже за належного фінансування достатньо 3-4 місяці, щоби здати музей в експлуатацію>. На даному етапі залишилося завершити опоряджувальні зовнішні роботи і благоустрій території. Споруду вже покрили черепицею, вставили нові вікна, колишній двоповерховий музей фактично перетворився на чотириповерховий. Будинок почали зводити 1934-го року за проектом Василя Кричевського. Загалом зовні музей не зазнав значних змін, намагалися зберегти його первісний вигляд. Значно активніше довелося попрацювати всередині. Архітектор Кричевський широко використовував під час будівництва музею залізобетон, але перегородки між залами та перекриття між поверхами зробили дерев'яними. Очевидно, що з часом деревина зістарилася, фундамент музею просів на 6 м в землю, і це почало ставати загрозою для відвідувачів. Під час екскурсій на поверхи піднімалися одночасно майже півтисячі людей, тому доводилося робити значні інтервали між екскурсійними групами, аби не трапився обвал. На щастя, капітальні роботи майже завершено, та, окрім цього, потрібно вирішити ще масу питань. Наприклад, досі не потурбувалися про опалення музею. Стару котельню демонтували, нову досі не встановили. У березні цього року Президент України Віктор Ющенко ознайомився з роботами по відро-дженню Музею Тараса Шевченка. І наголосив: сьогодні в Україні слід мобілізувати всі зусилля, аби Тарасова Гора стала національною святинею. Головною проблемою, безперечно, залишаються гроші… Власне, витрати на утримання глави держави у 2009 році збільшаться на третину. Згідно із проектом держбюджету на президента і структури, які його обслуговують, буде виділено 1,6 мільярда гривень. Що ж, може, глава держави поділиться з Шевченком хоча б тією додатковою третинкою?.. Досхочу «намилувавшись» реаліями української пунктуальності та відповідальності, підходжу до могили Кобзаря. Задумливий погляд бронзового Шевченка з п’єдесталу міряє туманні краєвиди Дніпра. Запитую в нього, коли ж українці нарешті навчаться визначати культурні пріоритети і цінувати своє, рідне. Тарас мовчить…
Юлія БОДНАР


Фестиваль пам’яті Назарія Яремчука

Міський голова Микола Федорук видав розпорядження про проведення ХІІ фестивалю музичних ансамблів ресторанів, кафе та барів міста Чернівці, присвяченого 57-й річниці від дня народження Назарія Яремчука. Відбудеться він 30 листопада нинішнього року. Його проведенням опікуватиметься організаційний комітет, до складу якого входять народний артист України, почесний президент мистецького фонду імені Назарія Яремчука Левко Дутківський, заступник директора, начальник управління розвитку споживчого ринку та туризму департаменту економіки Євген Крамаренко, заступник начальника міського управління культури Олександр Попенко, заступник голови обласного відділення Всеукраїнської музичної спілки Едуард Алексеєв, головний редактор газети “Чернівці” Василь Бабух, начальник відділу інформації міськради Ірина Вишневська, генеральний директор Чернівецької облтелерадіокомпанії Любов Годнюк, директор обласної філармонії Петро Казимирчук, начальник відділу торгівлі та послуг управління розвитку споживчого ринку і туризму департаменту економіки Галина Кротова, редактор художніх програм облтелерадіокомпанії Любомира Паранюк, заступник начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Остап Савчук та заступник голови обласного мистецького фонду імені Назарія Яремчука Корнелій Саїнчук. Контроль за виконанням цього розпорядження покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Інну Онацьку. Положення про фестиваль буде опубліковано в газеті “Чернівці”.


СБУ бореться із розкраданням лісу

Проблема лісу, а саме - боротьба з його розкраданням, вивезенням, контрабандою, самовільними рубками, є однією з пріоритетних на Буковині. На виконання вказівки Президента України Службою безпеки України в Чернівецькій області вживаються додаткові заходи щодо протидії негативним явищам у вказаній сфері. Нещодавно співробітниками регіонального органу Служби безпеки виявлено грубі порушення лісового та природоохоронного законодавства. Зокрема, задокументовано факти самовільних порубок лісу на території одного з лісництв Путильського району. Розмір заподіяної шкоди сягає понад півмільйона гривень. Встановлено: збитки державі завдано внаслідок неналежного виконання службових обов’язків окремими посадовцями Карпатського Держспецлісгоспу АПК в Путильському районі. За матеріалами Управління Чернівецькою міжрайонною природоохоронною прокуратурою стосовно винних порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 367 КК України ("службова не-дбалість"). Триває слідство.
Прес-група Управління СБУ в Чернівецькій області

Ракурс

Bідновлюється єврейська святиня

На вулиці Садовського столиці Буковинського краю невдовзі відчинить двері для вірян ще одна синагога. В ці дні будівельники активно ведуть відновлювальні роботи, прагнучи якнайшвидше ввести в експлуатацію культову споруду. Але на їхньому шляху постав ряд перепон, і вести мову про стислі строки, мабуть, не варто. Ось що каже з цього приводу керівник громадської організації “Темпль” Ісак Якович Безнос:
- Зведено синагогу у двадцятих роках минулого століття на кошти Мордехая фон Таубе. Певний час вона виконувала своє релігійне призначення. Але в радянський час це приміщення передали промисловій артілі, що займалася металообробкою. Вона добряче нашкодила будівлі за час експлуатації. Однак остаточно «добили» синагогу зв’язківці, котрим вона потрапила у відання згодом. Вони перебудували її з облаштуванням другого поверху. Там тривалий час знаходилося технологічне обладнання галузі. Коли будівельники почали розбирати надбудову, виявилося, що під час реконструкції зв’язківці наламали, як мовиться, чимало дров, у результаті чого не витримав ви-пробування ступінчастий фундамент. Стіни з північного боку довелося розбирати (вони загрожували обвалом), що й змістило графік відновлення. Тепер дефекти необхідно усувати, а це – додаткові затрати. І чималі. Але ми усунемо їх і зміцнимо зіпсований фундамент. Тож про конкретні терміни вводу синагоги в експлуатацію нині не йдеться. Ми самі ще не знаємо, скільки часу потрібно на виконання цих додаткових робіт. Реставрація утруднюється ще й тим, що не збереглося жодного фотознімка, де був би зафіксований її зовнішній та внутрішній ви-гляд. Довелося опитувати старожилів і на підставі їхньої інформації відновлювати деталі фасаду. Реконструкція синагоги провадиться на кошти благодійників. Для довідки нагадаємо, що у довоєнних Чернівцях діяло 47 культових споруд, де сповідувався іудаїзм.
Наш кор.


Література – у дзеркалі реклами

У Чернівцях додалося реклами. Вперше обласний центр прикрасили великі щити, які пропагують літературну продукцію. А стосуються вони нового твору нашої землячки, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, почесної громадянки міста Марії Матіос “Москалиця”, випущеного львівською літературною агенцією “Піраміда”. Письменниця до цього не має жодного стосунку. Рекламні щити виготовлено на кошти видавця. У Львові з цього приводу навіть розгорівся скандал. Перевіряти законність рекламної оборудки взялася обласна прокуратура. Але нічого не довела в її підсумку. Рекламувати твір письменниці – це законне право видавництва, тим більше, що воно зробило це на свої статки.
- Тому пристрасті швидко вляглися, - прокоментувала цей факт Марія Матіос. – Треба звикати до новацій. Реклама літературної продукції має стати невід'ємною часткою ринкової кон’юнктури. У Чернівцях реклама твору Марії Матіос не викликала ніякої підозри, і тому правоохоронці сприйняли новинку з олімпійським спокоєм. Літературна агенція “Піраміда” створила прецедент для всієї України. З її легкої руки відтепер рекламування художніх творів стане нормою. Хтось же мав дати цьому перший поштовх!

Тарас Василев


Солодка кар’єра Наталії Гунди

Спектакль «Солодка Даруся» за однойменним романом Марії Матіос з успіхом йде вже кілька місяців. Роботу чернівецького режисера Людмили Цісельської-Скрипки оцінили вже і рідні Чернівці, і Львів, і Київ. Як, власне, і гру наших акторів. А виконавиця головної ролі – ролі Дарусі - Наталія Гунда на свою адресу отримує лише схвальні відгуки. Це при тому, що у спектаклі вона майже не говорить, а власні емоції передає мімікою та жестами.

- Наталю, часто Вам зараз кажуть гарні слова? Після гастролей у Києві одна столична газета навіть акцентувала увагу на Вашій майстерній грі…
- Як вам сказати… Розмов про «Солодку Дарусю» дуже багато - від пре-м'єри і до сьогодні. Якщо відверто, то ми сподівалися, що буде розголос. Але що настільки – не думали. Після гастролей у Львові, на сцені Національного академічного муздрамтеатру імені Заньковецької, я остаточно зрозуміла: моя роль відбулася. Львів став для нас справжнім екзаменом, тому що рівень ставлення людей до мистецтва там дуже високий. Львів'яни обговорюють літературу і театр ледь не у кожній кав'ярні… Після показу вистави до мене за куліси підійшла відома тамтешня артистка зі словами: «Я мусила вас дочекатися, аби сказати гарні слова…» Це була перша висока похвала для мене.
- Зважаючи на аншлаги, які збирає «Солодка Даруся», ця Ваша робота, певно, найуспішніша за всі попередні?
- Якщо враховувати популярність спектаклю, то так. Але я не знаю, чи роль Дарусі можна назвати найуспішнішою. Авторка роману Марія Матіос якось зауважила, що вона дала життя Дарусі, але не сподівалася, що та житиме так успішно. Те ж саме і з моєю роллю. Проте до цього у мене була не менш успішна робота у «Безталанній» – у Рівненському драмтеатрі. Там я пропрацювала майже 15 років і грала в багатьох спектаклях. Одна з останніх робіт – роль у виставі «На добраніч, мамо». Роль, до речі, психологічно нелегка. Як і моя Даруся. А у Чернівецькому театрі – я всього два роки, хоча й чернівчанка.
- У спектаклі «Солодка Даруся» Ваша героїня практично німа…
- Не зовсім, два-три слова вона говорить.
- Передавати емоції за допомогою міміки і жестів важко? Багато глядачів, котрі вже подивилися спектакль, навіть зауважували, що Ви граєте … очима.
- Зізнаюся, коли ми бралися за цю роботу, я думала, що буде складно. Та вже з першого дня якось так налаштувалася на свою роль… Режисер казала: «Ти поки що говори все, що думаєш». І на одній із репетицій я настільки увійшла в роль, що зрозуміла: тепер говорити вже просто не зможу. Хоча були моменти, коли здавалося, що Даруся – абсолютно не моя роль. І хотілося відмовитися від участі у спектаклі, оскільки прекрасно розуміла: від нашої роботи залежатиме успіх і майбутнє не лише цієї вистави, а й театру загалом. Зате сьогодні навіть не знаю, чи справді словесна роль є легшою для артиста.
- Як довго готувалися до прем'єри?
- Прочитавши роман, ніяк не могла уявити себе в ролі Дарусі. Я своїм рідним так і сказала: це не моє. Але в театрі нікому в цьому не зізнавалася. І тут велика заслуга режисера: Людмила Іванівна добре знає, куди їй потрібно йти і куди вести нас, акторів. Тому моє входження в образ боже-вільної Дарусі відбувалося поступово. Правда, перед кожним спектаклем по кілька годин налаштовуюся на роль. Під час гастролей у Києві мої знайомі підійшли до мене за куліси і пожартували: «Нам сказали, що ти вже німа і з тобою не можна говорити». Таки не можна, бо, приміром, коли після спектаклю глядачі намагаються щось запитати, так і хочеться попросити: «Давайте завтра...». Адже стан, який я переживаю на сцені, настільки непростий, що одразу переключитися на звичайне спілкування фактично неможливо.
- Які були враження після пре- м'єри у Чернівцях і після гастролей у Львові та Києві? Глядачі сприймали «Солодку Дарусю» всюди однаково?
- Скажу чесно: після прем'єрного показу на сцені нашого театру дуже боялася зустрічі з авторкою роману Марією Матіос. Я знала, що вона буде у залі, але виключила цей факт зі своєї свідомості. І вирішила: «Подумаю про це потім». Бо насамперед, хвилювалася, чи зможу передати ті почуття Дарусі, про які пише письменниця. І коли після вистави ми зустрілися з Матіос на фуршеті, спочатку між нами було кілька хвилин мовчанки. А вже потім вона сказала гарні слова на мою адресу. Безперечно, і у Чернівцях, і у Львові, і у Києві були аншлаги. Але якщо, скажімо, на прем’єрі у Чернівцях нам аплодували навіть після якихось моментів у виставі, то Львів дещо налякав. Першого дня в залі була така тиша, що ми навіть подумали: нас не сприймають. Але покійний Тарас Рідуш заспокоїв: ”Зачекайте до завтра. Це ж Львів!” І справді, другого дня нам влаштували такі овації! Багато людей, особливо студентів, підходили і запитували, чи гратимемо ще завтра. А один актор зізнався: ”Мені так хотілося під час вистави вийти на сцену, обняти вас і сказати: ”Досить над нею знущатися!”.
- У Києві, у Національному академічному драмтеатрі імені Івана Франка, у Вас були особливі гастролі, адже на спектакль прийшов Президент України Віктор Ющенко…
- По-перше, він трохи спізнився. І коли я на початку виходила із зали на сцену, то помітила: його ще немає. А вже безпосередньо на сцені я намагалася не думати про присутність глави держави.
- Це правда, що на цьому спектаклі трапився комічний випадок: коли герой Івана Цвичка йшов зі сцени у зал, то у проході зустрівся з Віктором Ющенком, котрий якраз заходив у зал?
- Так, таке було. Правда, особисто я цього не бачила. Але наш Іван Цвичок повів себе дуже спокійно і впевнено. Він же був у грі.
- А як оцінили Вашу роль рідні?
- Дуже добре. Чоловік був на чернівецькій прем’єрі. Він завжди мене в усьому підтримує і гордий з того, що його дружина – актриса.
- Після такої незвичної роботи в “Солодкій Дарусі”, в якій наступній ролі бачите себе?
- Хотілося б зіграти щось феєричне. Цілком протилежне Дарусі. Хоча робота над цією роллю потім допомагала мені навіть у деяких життєвих моментах. Ось, наприклад, хтось сказав щось погане чи не привітався. А я сприймаю це, як Даруся: ”Ну і нехай…” Таким чином багато чого навчилася від своєї героїні. Бо вона добра, вона життєлюб. І просто сильна людина.

Наталка ФЕЩУК
Фотографії надано з фондів Чер-нівецького академічного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської

Офіційно

  • Проект рішення сесії Чернівецької міської ради __V скликання від __.__.2008 р. №__

Про внесення змін до рішення 23 сесії міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 489 «Про затвердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях та відміну раніше прийнятих рішень»

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» від 11.07.2003 року № 1121-ІV, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та керуючись «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами», за-твердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», розглянувши пропозиції департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, Чернівецька міська рада вирішила:
1. Внести зміни в рішення 23 сесії міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 489 «Про за-твердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м.Чернівцях та відміну раніше прийнятих рішень», затвердивши додаток 1 в редакції (додається).
2. Рішення набуває чинності з 01.01.2009 року.
3. Відділу інформації (Вишневська І.М.) опублікувати це рішення в засобах масової інформації.
4. Організацію виконання цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради Бойка І.В. та голів Першо-травневої районної у місті ради Ваньчицького Ю.А., Садгірської районної у місті ради Бурегу Ю.І. і Шевченківської районної у місті ради Пазюка М.Д.
5. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну ко-місію міської ради з питань земельних відносин, архітектури та будівництва.

Чернівецький міський голова Микола Федорук


АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

проекту рішення Чернівецької міської ради <Про внесення змін до рішення 23 сесії міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 489 «Про затвердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях та відміну раніше прийнятих рішень»


1. Опис проблеми.
Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або повноваженим ним органом (особою). («Типові правила розміщення зовнішньої реклами», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, п. 32). На даний час діють розцінки за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях, прийняті згідно з рішеннями 23 сесії міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 489 «Про затвердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях та відміну ра-ніше прийнятих рішень». На тротуарах та газонах м. Чернівців розміщено велику кількість виносних малогабаритних рекламних конструкцій. За тимчасове користування місцями їхнього розташування величина плати не переглядалася ще з 2005 року. У зв’язку з інфляцією зазначена величина плати потребує перегляду.
2. Мета регулювання.
Метою проекту рішення є збільшення надходжень коштів до бюджету міста.
3. Альтернативи.
Збереження існуючого стану. Альтернатива відкинута у зв’язку з тим, що діюча на даний час у м.Чернівцях величина плати за тимчасове користування місцями розташування виносних малогабаритних рекламних конструкцій до 2-х кв.м та понад 2 кв.м, наметів літніх кафе, агітаційних наметів, парасоль, тентів та прапорів, на яких розміщена реклама, потребує перегляду на підставі інфляції.
4. Аналіз отриманих результатів.
Запропонований проект не передбачає додаткових фінансових витрат щодо теперішнього стану від органів місцевого самоврядування і територіальної громади. Очевидними є вигоди міської влади та територіальної громади, які за рахунок збільшення надходжень коштів до бюджету міста отримають можливість збільшити витрати на розвиток соціальної інфраструктури міста. З пропозиціями звертатися в департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради за адресою: вул. Б. Хмельницького, 64-А.

Грані життя

Знешкоджено 12 злочинних угруповань

За цей рік вони встигли вчинити 87 злочинів
Про ці та інші факти днями відрапортували правоохоронці Буковини. А також про розкриття ряду резонансних злочинів. Один із останніх затриманих ними злочинців (на його совісті - вбивство, що мало місце всередині вересня) - уродженець Баку, під час затримання перебував у Харкові. До розкриття злочину та арешту підозрюваного було задіяно більше 50 оперативників. Нині він поміщений у слідчий ізолятор і вже почав давати перші свідчення. Також днями працівники карного розшуку Буковини та Львівщини затримали злочинну групу, яка у грудні минулого року вчинила напад на Чернівецьке відділення Ощадного банку України. Тоді мало не серед білого дня на очах банківських працівників люди у масках розбили скло однієї із кас філії, і до їхніх рук потрапило 25 тисяч гривень. Не менш резонансним було затримання й групи сутенерів-вербувальників, у тенета якої протягом року встигли потрапити молоді та юні буковинки. Нині правоохоронці говорять вже про п'ятьох потерпілих (троє із них - неповнолітні), однак їхня кількість може бути значно більшою. Діяли підозрювані за відпрацьованою ( і, в принципі, не новою схемою): у розважальних, здебільшого, нічних клубах Чернівців вербувальники підшуковували потрібні кандидатури. Як правило, це були дівчата з не надто благополучних сімей. Вербувальники спокушали їх пристойними й швидкими заробітками. Ті погоджувалися, а згодом опинялися на київських трасах у якості жриць кохання. Перебували під цілодобовим контролем. Каралися за найменшу провину. Як розповіли співробітники відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, у свідченнях потерпілих вже є епізоди, які свідчать про жорстокість і зухвальство підозрюваних у поводженні з їхніми жертвами. Одна із потерпілих розповіла: якось мала необережність відповісти на абсолютно нейтральні запитання когось із перехожих. Розмова тривала хвилину-другу. Опісля наглядачі за-штовхали дівчину до машини, вивезли до озера на околицю столиці, біля якого й відбувалася "виховна година". Зв'язали тросами й почали занурювати у воду. Коли знущання нарешті завершилися, потерпіла перебувала у напівпритомному стані. Сьогодні з нею та іншими жертвами працюють фахові психологи, робиться ряд експертиз. Саме ж затримання вербувальників відбувалося минулими днями при виїзді з Чернівців. Разом із ними була затримана ще одна жертва - 20-річна мешканка обласного центру. До Києва на місце "високооплачуваної роботи", на її щастя, так і не доїхала. У групі затриманих - двоє буковинців і двоє киян. Триває роз-слідування. Серед найбільш резонансних подій останнього часу правоохоронці називають затримання бригад, які займалися автокрадіжками. А також знешкодження нелегального каналу ввезення на Буковину тютюнових виробів та алкоголю. Під час операції співро-бітниками УБОЗу було затримано та вилучено 350 тисяч пачок цигарок, 19 тисяч пляшок алкогольних напоїв, дві тонни спирту, а також грошові кошти у сумі 45 тисяч гривень та восьми тисяч умовних одиниць. Загалом, підкреслюють в управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області, протягом нинішнього року спостерігається зниження кількості тяжких та особливо тяжких злочинів. Серед них - убивства, пограбування з тяжкими наслідками, зґвалтування, розбої, крадіжки майна та незаконне заволодіння транспортними засобами. Разом із тим побільшало фактів торгівлі людьми, підробки та використання підроблених документів, злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї та боєприпасів, а також злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, зокрема їх збутом та зберіганням. Тривожною залишається ситуація і на буковинських дорогах. З початку року у дорожньо-транспортних пригодах загинула 81 особа, травмовано 564. За скоєн-ня ДТП до кримінальної відповідальності притягається 133 особи. Виявлено 9304 факти, коли водії керували авто у нетверезому стані.

Лариса АРТЕМЕНКО


Порушувати правила паркування стане дорожче

Водіїв у Чернівцях продовжують привчати до дисципліни. Поки що безрезультатно. Сум-лінних шумахерів на дорогах обмаль. Ще одна хвороба місцевих любителів швидкої їзди - поголовний дальтонізм, тобто жовті смуги обабіч автошляхів із них рідко хто помічає. Іншими словами, кому де треба, там і зупиняються, де ближче, там і машину припарковують. Нагадати водіям-порушникам правила паркування взялися днями працівники дільниці контролю паркування міськШЕПу. Робили це у самісінькому центрі практично за крок-другий від ратуші. Там-таки розміщений і дорожній знак "Зупинка заборонена". Місце надзвичайно людне, машин на цьому відтинку теж не бракує. У тому числі й припаркованих. До рейду долучилися і місцеві мас-медійники. В оточенні групи пра-цівників дільниці паркування, бригади ДАІ, журналістів колеса окремих машин заблокували. Хтось із водіїв встиг врегулювати питання на місці, оплативши штраф і не надто афішуючи емоції й бажання коментувати те, що відбувається. Ще до однієї машини довелося застосовувати евакуатор. Згодом власник зможе забрати її зі штрафного майданчика, що на вулиці Олега Кошового. Туди потрапляють усі автомобілі-порушники. Таких з початку року виявилося 664 одиниці. (За день на штрафмайданчик потрапляє п'ять-сім машин. Інколи менше.) Колеса ще 1125 автомобілів заблокували на місці, 453 власники авто оплатили штраф тут-таки. До слова, сума штрафу за блокування-розблокування коліс авто складає 24 гривні. А "послуги" евакуатора (сюди включено й виклик спецзасобу, завантаження, розвантаження, транспортування, зберігання автомобіля) дорівнює сумі у 250 гривень. Загалом сума штрафів, яку було зібрано у цьому році на кінець жовтня, склала без малого 124 тисячі гривень.
- Однак незабаром суми штрафів за неправильне паркування переглядатимуться ,- за-значає начальник дільниці контролю за паркуванням Олександр Ілащук . – У бік збільшення, звичайно. Скажімо, в Одесі процедура із залученням евакуатора коштує від 560 до 850 гривень. Отже, і у нас тарифи будуть змінені. Очікується, що з нового року. Вимагає вирішення ще одна проблема: дільниці для ефективнішої роботи потрібно більше евакуаторів. Крім того, один із них має мати більші потужності. Використати наявний для того, аби завантажити авто зі значним об’ємом двигуна, практично неможливо.
Лариса АРТЕМЕНКО


  • Наші консультації

Як погашується заборгованість по зарплаті у судовому порядку


Ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заро-бітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст. 41 Конституції України наголошує, що право працівника на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Строки виплати заробітної плати регламентовані ст. 115 Кодексу законів про працю України, а саме: не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Строки виплати заробітної плати можуть встановлюватися і коротші, ніж визначені цієї статтею. Правових перешкод для виплати заробітної плати подекадно або потижнево немає. Якщо власник або уповноважений ним орган заборгував заро-бітну плату або порушує терміни її виплати, прискорить вирішення цього питання звернення до суду щодо примусового стягнення боргу. Як свідчить практика, на сьогодні, це найбільш дієвий захід по поверненню заборгованої заробітної плати. Для вирішення питання стягнення боргу в примусовому порядку громадянину необхідно особисто звернутися з позовною заявою до районного суду, розташованого за місцем його проживання або розташування підприємства, установи, організації, до якої він позивається. Позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна містити в собі наступні дані:
- назву суду, до якого подається заява;
- точну назву позивача і відповідача, їхнє місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;
- зміст позовних вимог;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що стверджують позов;
- підпис позивача або його представника із зазначенням часу подання заяви. До позовної заяви додаються письмові докази: довідка про суму заборгованої заробітної плати та копія трудової книжки, де є запис про місце роботи позивача. Якщо позовна заява подається представником позивача, повинно бути додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Державне мито при цьому не стягується.
Зінаїда СПІВАК, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району


Кредитний рейтинг Чернівців - стабільний

Національне рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» підтвердило Чернівцям довгостроковий кредитний рейтинг емітента інвестиційного рівня uaBBB з прогнозом «стабільний». Про це повідомляє відділ інвестицій міської ради. 29 травня 2008 року Національне рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» місту Чернівці присвоїло місту Чернівці рейтинг інвестиційного рівня uaBBB з прогнозом «стабільний», а 30 жовтня при оновленні він був підтверджений. Стабільний прогноз вказує на відсутність на поточний момент передумов для зміни кредитного рейтингу міста впродовж року. Позитивно на кредитний рейтинг Чернівців вплинуло зростання основних показників економічного та соціального розвитку міста впродовж першого півріччя 2008 року, збереження високих темпів зростання обсягу доходної частини загального бюджету міста, відсутність прямих боргових зобов’язань. Кредитний рейтинг Чер-нівців характеризує місто достатньою кредитоспроможністю порівняно з іншими українськими позичальниками.


Kубок «колоса» –у дорошівчан

На головній спортарені Чернівців відбувся фінальний матч на Кубок товариства “Колос” між командами “Дністер”(Дорошівці Заставнівського району) та “Раранча” (Рідківці Новоселицького району). За поєдинком спостерігали кілька сотень уболівальників з цих населених пунктів. Гра проходила у рівній, безкомпромісній боротьбі. Доро-шівчани навіть могли відкрити рахунок, однак не реалізували пенальті. Другий тайм теж не приніс результату. Довелося визначати переможця з допомогою серії одинадцятиметрових. “Дністер” пробив їх краще. 5:3 - такий остаточний вислід цього цікавого матчу.


  • Mіні-футбол

Драма з оптимістичним завершенням

Чернівецький “Меркурій” провів свою чергову гру на виїзді проти команди “Імпульс” із Шостки. Цей клуб славиться тим, що вміє ставити підніжки лідерам. Торік тут поступилися майже всі претенденти. “Меркурій” теж наразився на потужні дії господарів. Вони пос-тійно вели в рахунку – спершу вигравали 1:0, потім – 2:1 та 3:2. Здавалося, ніщо вже не змінить хід поєдинку. На останній хвилині чернівчани знімають воротаря і замість нього випускають атакуючого гравця. Проте в цю мить покривив душею арбітр, який вилучив за сум-нівне порушення нашого нападника Ігоря Білика. Але і в меншості гості провели блискавичну атаку й зрівняли рахунок – 3:3. Голи в нашій команді забили Олександр Дележа, Ігор Білик та Сергій Рибак. У лавах “Меркурія” не було провідного гравця Сергія Янчика, котрий зазнав травми. Наступна гра відбудеться у Чернівцях 23 листопада. “Меркурій” прийматиме у себе ФК “Планета-Міст-2” з Києва. Затяжну паузу наші земляки використають для проведення товариського матчу проти івано-франківського “Урагана”, який відбудеться 14 листопада о 14 годині в залі ФК “Олімпія”.


«Aтлант» зробив ставку на талант

В Ялті завершився чемпіонат світу з бойових мистецтв, в якому взяли участь близько 500 спортсменів з Росії, Казахстану, Узбекистану, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Білорусі, України, Болгарії та Італії. Була представлена тут і команда клубу <Атлант> (тренер В. І. Лунін). Дебют наших майстрів виявився успішним. Перше місце з кік-джитсу здобув Олег Мандрик, друге з цієї ж дисципліни - Артур Герман. Дві бронзи з кік-джитсу та шот-боксингу виборов Микола Рильський. Третього місця з кік-джитсу удостоївся Андрій Колотило. Цей успіх вони присвятили 600-літньому ювілею рідного міста.

Реклама

дизайн сайту: Олександр Лиходід