РЕЗЕРВНИЙ САЙТ
http://chvgazeta.naxx.ru
бесплатный хостинг php mysql сайтов

Класика

Системи очіщення води
Чёрная икра
Будівельна корпорація
"Альянс Захід Буд"
Косметика
"Спутник" Каналізація.
Водопостачання
Ремикс Буд. Черновцы

Введіть ключові слова для пошуку на сайті


  • Чернівецькому роду нема переводу

Хто належно працює, того місто шанує

Низкою приємних новосіль зустріли чернівецькі будівельники 600-ліття Чернівців. Вони ввели в експлуатацію житлові комплекси на вулицях Хотинській, Мізюна, Червоноармійській та на проспекті Незалежності. Особливо добре попрацював у ювілейний для міста рік колектив ПМК-76, який очолює депутат міськради, заслужений будівельник України, член будівельної палати Василь Каглянчук. Житловий фонд Чернівців завдяки цьому уславленому підрозділу поповнився чудовим будинком, зведеним на вулиці Червоноармійській, 154. 70 відсотків квартир у ньому вже продано чернівчанам. Будуть тут і об’єкти соціально-побутового призначення. Тим часом будівництво на цьому майданчику триває. Невдовзі виростуть ще кілька житлових споруд. Виростуть вони на місці знесених приватних будинків. Їхнім власникам у порядку компенсації буде передано комфортабельні квартири в споруджених будівлях.
Неподалік, на Червоноармійській, 160, ПМК-76 звела такі ж три красені-будинки, завдяки чому цей район набуває архітектурної довершеності. Площа згаданих споруд становить 3,5 тисячі квадратних метрів. Це – 117 квартир. На перших поверхах розмістяться офісні приміщення, магазини, поштове відділення, аптека. А на проспекті Незалежності, 92-3 стараннями пересувної колони з'явиться ще один семиповерховий красень-дім на 260 квартир. Перша його черга стане до ладу діючих на початку наступного року. У су-прязі з “Буковинаінвестбудом” ПМК-76 приступила до зведення ще одного житлового масиву. Хоча цей майданчик не зовсім пристосований – тут відсутні інженері мережі. Тож будівельникам доведеться власноруч прокладати їх. Проте вони свідомо йдуть на додаткові витрати – цього вимагають інтереси міста. І це далеко не повний перелік усього, що побудував нинішнього року колектив ПМК-76. На його рахунку – відновлене полотно вулиці Шкільної, реконструкція скверу, де постав пам'ятний знак, виготовлений на кошти народного депутата України Яна Табачника. Не забуває колектив ПМК-76 і про забезпечення житлом своїх працівників. До речі, воно відпускається їм за вартістю, на 20 відсотків меншою від загальноприйнятих цін. Нещодавно колона переобладнала під житло своє колишнє адміністративне приміщення, завдяки чому люди одержали ще 17 додаткових квартир. Причому, за пільговими цінами. Тому тут не переймаються плинністю кадрів, бо всі почуваються в колективі соціально захищеними. Колона також причетна до побудови вкрай важливого для міста об'єкта. Йдеться про каналізаційний колектор, який проляже від вулиці Черняховського до мікрорайону "Роша". Його планували звести ще двадцять років тому, однак через відсутність коштів ніхто не брався за цю справу. І ось спільними зусиллями будівельників, об’єднаних в організацію “Буковинаінвестбуд”, до складу якої входять ПМК-76, заводоуправління №3, домобудівного комбінату та заводу залізобетонних виробів колишнього тресту “Чернівецьбуд”, такий трубопровід протяжністю близько трьох кілометрів буде прокладено. Його вартість перевищуватиме 8 мільйонів гривень. Після повені роботи на цьому майданчику дещо сповільнилися, оскільки не було труб для продовження будівництва. Тепер їх не бракує й роботи продовжуються. Невдовзі колектор буде передано місту, завдяки чому з’явиться каналізація у великому житловому масиві. Тривають роботи і по зміцненню лівого берега річки Прут поблизу Ленківців. Під час минулої повені зведена дамба успішно витримала напір стихії, зазнавши лише час-ткових пошкоджень. Але тепер проект берегоукріплення перероблено, й цей об’єкт стане ще надійнішим, захищаючи від паводків цілу низку споруд у Садгорі та Ленківцях. Ось такими турботами живе флагман міського будівництва - колектив ПМК-76. Йому, прямо скажемо, пощастило на керів-ника. Василь Каглянчук - людина зважена, передбачлива, із сучасним мисленням. Недарма на лацкані його піджака в дні ювілею міста з'явилася заслужена нагорода - “На славу Чернівців”.

Наш кор.

Теми дня

  • Pозписи освітянських талантів

О, місто величне і славне, співаємо шану тобі!

Нинішній рік, ювілейний для сивочолих Чернівців, насичений конкурсами, виставками, святковими дійствами, приуроченими 600-річчю столиці Буковини, увібрав у себе вражаючий за масштабами обласний фестиваль колективів художньої самодіяльності працівників освіти і науки „Нехай славляться на віки ім’я твоє і люди твої, Чернівці!”
Зорганізували фестиваль Чернівецький обласний комітет профспілки працівників освіти і науки, управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький обласний Будинок учителя з метою глибокого вивчення обрядів та звичаїв, етнографії рідного краю, збереження культурних скарбів українського народу, а також для пошуку, розвитку та підтримки талановитих педагогів. Фестиваль покликаний сприяти популяризації аматорського мистецтва, багатств духовної і матеріальної культури українського народу, а також культур інших національностей, які проживають на території області, зміцненню міжнаціонального співробітництва у сфері художньої самодіяльності та культурно-масової роботи. Обласний фестиваль колективів художньої самодіяльності працівників освіти і науки розпочався 15 березня 2008 року, проходив у три етапи і завершиться заключним концертом переможців у жовтні цього року. Другий, обласний етап конкурсної програми фестивалю, закінчився у червні. Репертуар учасників яскраво відображав неповторний колорит Буковинського краю: звучали українські, румунські, польські народні пісні, твори українських композиторів, власні пісні та вірші аматорів художньої самодіяльності, які возвеличують Чернівці, підкреслюючи їхню історичну й архітектурну неповторність, віддаючи данину пошани людям, котрі уславили місто й продовжують вписувати славні сторінки в його історію. Загалом в обласному етапі фестивалю взяли участь 259 ос-вітянських колективів художньої самодіяльності із дев’яти районів Буковини, окрім Глибоцького і Вижницького. На жаль, адже названі райони мають потужний мистецький потенціал, і вони вписали б яскраву сторінку у фестивальне дійство. Учасники мис-тецьких перегонів виступили в таких амплуа: „Хор”, „Вокальний ансамбль”, „Сомін”, „Художнє читання”, „Танцювальний колектив”, „Дует”, „Тріо”, «Квартет», „Літературно-музична композиція”, „Театральна інсценізація”, „Троїсті музики”, „Оркестр народних інструментів”, „Фольклорний колектив”, „Інструментальне соло”, „Інструментальний дует”, „Бандурист”, „Вокально-хореографічна композиція”, виставка декоративно-прикладного мистецтва „Вернісаж творчості”. Фестивальне розмаїття жанрів і барв неодноразово приємно вражало, але хочеться особливо підкреслити високий ідейно-художній рівень, тематичну спрямованість програм, досконалу виконавську майстерність, оригінальність костюмів колективів загальноосвітніх навчальних за-кладів № 3, 37, 41, 17 Чернівців; народного театру оперети обласного Будинку вчителя; Маршинецької, Киселівської, Стальнівецької, Подвірнянської, Острицької ЗОШ Новоселицького району; Яблуницької, Киселицької, Сергіївської ЗОШ, Підзахаричівського НВК Путильського ра-йону; Дністрівської, Бабинської, Росошанської ЗОШ та Кельменецької гімназії Кельменецького району; Костинецької, Верхньопетрівецької та Ропчанської ЗОШ Сторожинецького району; Селищанської, Сокирянської ЗОШ № 1 Сокирянського району; Горішньоширівецької ЗОШ, Чунь-ківського, Репужинецького, Дорошівецького навчально-виховних комплексів Заставнівського району; Реваківського, Дубовецького та Кіцманського навчально-виховних комплексів Кіцманського району; Горбівської ЗОШ Герцаївського району. Журі фестивалю високо оцінило виступи аматорських колективів працівників освіти. Переможців нагороджено пам'ятними дипломами обласного комітету профспілки та управління освіти і науки облдерж-адміністрації. Найвищої нагороди - диплома "Гран-Прі" - удостоєно творчі колективи працівників нав-чальних закладів міста Чернівці (начальник управління освіти Чернівецької міської ради В. Малишевська, голова міської профспілкової організації працівників освіти Г. Поштар). Дипломом І ступеня за перше місце нагороджено колективи Новоселицького та Хотинського районів. Проводився і літературний конкурс „Місто моєї любові”. Загалом обласний фестиваль колективів художньої самодіяльності працівників освіти і науки презентував величезну кількість обдарованих педагогів, які своєю творчістю зберігають і примножують культурну спадщину українського народу, сприяють розвитку аматорського мистецтва, залученню молоді до духовних надбань нації.

Зірка Одинак


Оце по-земляцьки!

На рахунок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чер-нівецькій області надійшло 2 млн 268 тис. гривень на забезпечення природоохоронних заходів у м. Чернівцях та с. Киселів Кіцманського району. Кошти виділено за сприяння нашого земляка – міністра охорони навколишнього природного середовища України Г. Філіпчука. Буде придбано обладнання і машини для збору, транспортування та складування побутових відходів: екскаватор-навантажувач, сміттєвоз, бульдозер, автогрейдер та спеціальний трактор. Придбання цієї техніки дозволить суттєво поліпшити екологічну ситуацію в населених пунктах, попередити утворення сти-хійних сміттєзвалищ, забруднення підземних водоносних горизонтів, криниць та джерел питної води, покращити екологічний стан басейну р. Прут, яка є одним із джерел водопостачання м. Чернівців. До речі, в с. Киселів буде створено комунальне підприємство, що забезпечить збір побутових відходів у навколишніх селах. Нещодавно відбулося засідання колегії Держуправління з питань стану полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ на території області, їх паспортизації та реєстрації. Збір і ути-лізація побутових відходів – пріоритетний напрям у роботі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, визначений під час ліквідації наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008 року. За ініціативою держуправління з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 576,9 тис. грн на облаштування сміттєзвалищ в 46 населених пунктах області. Триває робота з будівництва сміттєпереробного заводу в Чернівцях.
Георгій Шутак, начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області


Податківці викривають «Податкові ями»

Сьогодні питання адміністрування податку на додану вартість особливо актуальне, адже у формуванні дохідної частини Державного бюджету цьому податку належить близько 60%. Недобросовісні платники податків, використовуючи різноманітні схеми мінімізації ПДВ, завдають чималих збитків державі. Зловживання з ПДВ стали вже хронічними і створюють за-грозу для стабільності національної економіки. Мінімізація сум ПДВ проводиться в основному за рахунок використання фіктивних і транзитних фірм. Суб’єкти господарювання, які не декларують та не сплачують до бюджету належні податкові зобов’язання з ПДВ, а створені для отримання «податкової вигоди», виконують роль «податкових ям». Зазначені підприємства безпосередньо формують податковий кредит платникам ПДВ, які є так званими транзитерами та, в свою чергу, дають змогу отримати «податкову вигоду» платникам ПДВ реального сектору економіки. Раніше «податкові ями» виявлялися підрозділами ДПС постфактум – зазвичай, у ході проведення документальних перевірок, а завдяки впровадженню з 1 квітня поточного року обов’язкового подання платниками ПДВ розшифровок податкових накладних у розрізі контрагентів у електронному вигляді схеми розкрадання бюджетних коштів відстежуються на етапі подання звітності. На рівні ДПА України проводиться оперативне співставлення показників звітності платників податків з їх постачальниками та покупцями. Встановлено розбіжності, що сьогодні виявляються майже в кожній четвертій декларації, опрацьовуються на регіональному рівні. Так, завдяки елементарному порівнянню працівниками ДПІ у м. Чернівцях податкових зобов’язань з ПДВ одного товариства з податковим кредитом його покупця було встановлено розбіжність майже на 650 тис. грн. Швидко усвідомивши, що приховати виручку неможливо, товариство подало уточнюючий розрахунок, перерахувавши за-значену суму коштів до бюджету та ще й штраф у розмірі 5%. Підприємства, на яких виявлено розбіжності у податковій звітності, знаходяться під пос-тійним контролем податківців. У боротьбі із незаконними махінаціями по ПДВ беруть участь і підрозділи податкової міліції. Шановні платники податків! Податкова інспекція у м. Чернівцях застерігає вас від використання фірм-«податкових ям» і пропонує ретельно перевіряти своїх партнерів на доброчесність у сплаті податків.
Відділ масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у м. Чернівцях


Київський патріархат підтримує прагнення України до ЄС і НАТО

Українська православна церква Київського патріархату, незважаючи на те, що Європа поступово втрачає свої духовні цінності, підтримує вступ України до ЄС та НАТО. Як передав кореспондент УНІАН, про це під час візиту до Чернівців на прес-конференції заявив Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Філарет. У Чернівцях він брав участь у святкуванні 600-річчя міста. Відповідаючи на запитання кореспондента УНІАН, Патріарх, зо-крема, пояснив свою позицію тим, що наша земля ще з часів хрещення Київської Русі стала частиною європейської християнської цивілізації, і тому ми зараз знову маємо повернутися до Європи. «Від ЄС ми можемо перейняти багато чого, наприклад, демократію та сучасні технології. Водночас і Україна може дати щось Європі, скажімо, духовність, яку європейські країни катастрофічно втрачають, - переконаний настоятель УПЦ КП. – На відміну від Європи, в Україні (попри складні економічні умови) будуються нові храми, люди ходять до церкви. Українці думають про вічні цінності, а не лише земне». «До НАТО теж Україна має вступати, адже нам потрібна система безпеки, яку після відмови від ядерної зброї ніхто не гарантує, а судячи з останніх подій у світі, нашій територіальній цілісності може загрожувати Росія», – вважає глава УПЦ КП. Однак Патріарх Філарет підкреслив, що якось впливати на ухвалювання рішень він не має наміру: «Питання про вступ до ЄС і НАТО мають вирішувати виключно політики». Торкаючись питання канонічного визнання УПЦ КП, Патріарх Філарет висловив тверде переконання: це відбудеться найближчим часом, оскільки Вселенський Патріарх Ворфоломій, який приїздив до Києва на святкування 1020-ліття хрещення Русі, цього разу мав іншу мету – ознайомчу, де побачив силу і міць нашої Церкви на українській землі. Після цього приїзду рішення про наше канонічне визнання буде швидким.


На комунальному майні бюджет Чернівців заробив майже 37 мільйонів гривень

До міського бюджету Чернівців від приватизації комунального майна за 9 місяців цього року надійшло майже 27,6 млн грн, а від оренди комунального майна – 9 млн 272 тис. грн. Про це повідомили у департаменті економіки міської ради. За 9 місяців цього року в Чернівцях укладено 79 договорів купівлі-продажу об'єктів комунальної власності, в т. ч. 14 - шляхом продажу на аукціоні, 65 - шляхом викупу. Від приватизації до бюджету міста надійшло 27 млн 595 тис. грн, у тому числі від продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти приватизації, - 2 млн 812 тис. грн. Це на 1 млн 765 тис. грн більше, ніж за аналогічний період 2007 року, але на 19,4 млн менше, ніж заплановано. З початку року перевірено 77 приватизованих об'єктів з проведення поточних та капітальних ремонтів приміщень, благоустрою територій, збереження архітектури фасадів та культурно-історичної цінності об'єктів. За результатами цих перевірок направлено 46 претензій щодо невиконання умов договорів купівлі-продажу. Загалом у перелік об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2008 році, у Чернівцях включено 115 об’єктів. З них шляхом викупу підлягають приватизації 88, шляхом продажу з аукціону – 27. За 9 місяців цього року в Чернівцях укладено 96 договорів оренди, зміни та доповнення до 126 договорів оренди, проведено 8 конкурсів з передачі 23 приміщень в оренду, а також конкурс з передачі плавального басейну у концесію. За оренду нерухомого майна до бюджету міста за 9 місяців надійшло 9 млн 272 тис. грн орендної плати, що на 1 млн 117 тис. грн більше, ніж за аналогічний період торік. Орендарям-боржникам направлено 122 попередження щодо погашення заборгованості з орендної плати на суму 521 тис. грн, до суду скеровано позови до 14 боржників про стягнення з них боргу на суму майже 200 тис. грн. Господарський суд розглянув 10 справ щодо стягнення заборгованості на суму 158,7 тис. грн, з яких 85,4 тис. грн вже стягнуто, а ще 5 наказів щодо заборгованості на суму 72,0 тис. грн перебувають у виконавчій службі. Станом на 1 жовтня ц.р. загальна площа орендованих приміщень комунальної власності у Чернівцях становить 123,5 тис. кв. м, в оренді перебуває 1051 об’єкт.

Міське перехрестя

Творці карети при регаліях

Під відкритим небом, на бруківці вулиці Кобилянської було вшановано ковалів, які сотворили диво для ювілейного міста, - старовинний фіакр, що вже встиг полюбитися чернівчанам. Виконав почесну місію міський голова Микола Федорук. Усім майстрам – Олександру Мосензову, Руслану Данилащуку, Роману Данилащуку, Ігорю Тодоряну та Олексію Отінову – було вручено почесну медалів “На славу Чернівців”. Мотивація нагороди – за безкорисливий дар, за втілення в життя гасла чернівчан “Спільними зусиллями”.


Київський аншлаг чернівецької трупи

Незабаром для трупи Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської розпочнеться новий, 78-ий, театральний сезон. Це станеться 25 жовтня. Творчий склад театру планує розпочати його вже давно заявленою прем'єрою вистави за твором раннього періоду творчості Вільяма Шекспіра "Сон літньої ночі". На театральних підмостках буковинський глядач мав переглянути й оцінити її ще у червні. Однак, за словами творців вистави, це станеться саме зараз. "Настав час", - коментують у театрі майбутню постановку. Гратимуть виключно молодим складом, що називається, "не торкаючись землі". Тобто, говоритимуть про вічні й незмінні життєві істини з погляду молодих людей. Тема твору: загубити кохання дуже легко, а знайти і втримати, навпаки, важко, інколи - неможливо. Працюють у театрі нині й над постановкою казки про "Карлсона, який живе на даху", музику до котрої пише композитор Леонід Затуловський. (Юний глядач перегляне виставу вже у цьому театральному сезоні.) А ще - до відзначення річниці пам'яті Ольги Кобилянської. 27 листопада, у день 145-річчя народження Гірської Орлиці, публіка побачить вечір-виставу "І в любові я поважна". Не обійдеться новий театральний сезон і без постановки “Солодкої Дарусі” – дещо вже видозміненої й удосконаленої. Днями творчий склад театру повернувся зі столиці. Грали на сцені Національного театру імені Івана Франка. “Якщо кредо театру – потрясіння, то глядач, перед яким ми грали, це потрясіння пережив, - розповідає головний режисер театру Людмила Скрипка. - І ми його теж пережили. По-перше, тому що добре усвідомлювали всю відповідальність. А по-друге... Ми ж думали, що кращого прийому, ніж ми мали у Львові, куди із “Солодкою Дарусею” їздили нещодавно, бути вже не може. Виявляється, може. Київ-ська публіка нам це довела. Ми вважаємо це нашою перемогою”, – додає Людмила Скрипка. На виставі були присутні політичний бомонд країни (у тому числі й глава держави Віктор Ющенко з дружиною), представники наукової та мистецької еліти, наймаститіші театральні критики, оглядачі відділів культури провідних мас-медіа. Віктор Ющенко, зо-крема, зазначив, що виставу треба показати по всіх регіонах України. Режисерську роботу й гру акторів він назвав блискучою. Два дні поспіль під шалені аплодисменти столичної публіки й вигуки "Браво!" виставу дивилася й автор твору "Солодка Даруся", письменниця, лауреат Шевченківської премії Марія Матіос. У своєму виступі вона зауважила, що у рамках гастролей акторів чернівецького театру був проданий стотисячний примірник її твору.
Лариса АРТЕМЕНКО


Не забули про троянди, котрими підмітали старі чернівці

Біля входу до центру „Україн-ська книга” на Центральній площі міста відкрито пам’ятник «Трояндам, якими підмітали тротуари Чернівців». У церемонії відкриття взяв участь онук останнього цісаря Австро-Угорщини Карл фон Габсбурґ та делегація землі Карінтія і міста Кляґенфурт з Австрії. В основі ідеї пам’ятника лежать слова відомого німецького журналіста Ґеорґа Гайнцена, сказані ним про «золоті часи» міста: «Чернівці - на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою - були таємною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж кав’ярень». Пам’ятник являє собою викувані з металу три троянди, які тримає людська рука. Доповнює композицію мармурова дошка з цитатою Георга Гайнцена. За словами ініціатора встановлення пам’ятника, директора Інституту розвитку міста Олега Хавича, «Українська книга» стане одним із привабливих туристичних об’єктів на Центральній площі для майбутніх гостей міста. Одним із авторів пам’ятника є відомий епатажний художник Анатолій Федірко.


На підготовку до 600-річчя витрачено 345 мільйонів гривень

На будівництво, реконструкцію та ремонт об’єктів соціально-культурної сфери та житлово-комунального господарства Чернівців до 600-річчя міста з міського бюджету у 2006-2008 роках витрачено 295 мільйонів гривень. Ще 50 мільйонів гривень цільової субвенції із Державного бюджету місто отримало у 2006 році на збереження історичної забудови, об’єктів історико-культурної спадщини та соціальний розвиток замість 150 млн грн, передбачених у Постанові Верховної Ради України “Про заходи щодо підтримки соціально-економічного розвитку міста Чернівці у зв’язку з відзначенням 600-річчя його заснування”. Із зазначених коштів 69,1 млн грн з міського бюджету було спрямовано на капітальних ремонт житлового фонду, в т ч. 15,4 млн грн - за рахунок загального фонду, 33,7 млн грн - бюджету розвитку, понад 1,4 млн грн - фонду соціально-економічного розвитку, 18,6 млн грн - фонду фінансової підтримки комунальних підприємств. Окрім того, майже 7,8 млн грн із міського бюджету витрачено на ремонт установ освіти, охорони здоров'я, культури та спорту, 20,4 млн грн із бюджету розвитку - на ремонт та реконструкцію доріг, інженерних мереж, 1,4 млн грн із фонду соціально-економічного розвитку - на інші заходи, зокрема матеріальне заохочення двірників, переможців загальноміських ювілейних конкурсів. Загалом на будівництво, реконструкцію та ремонт об'єктів житлово-комунального господарства, соціально-культурної сфери було витрачено 225,5 млн грн. Кошторисна вартість робіт лише на шести найбільш важливих об’-єктах, будівництво та реконструкцію яких було розпочато до 600-річчя міста, становить 142 млн. 850 тис. грн. Станом на 1 жовтня п. р. на цих об’єктах виконано робіт на 77,3 млн грн, з яких профінансовано 72 млн грн, в тому числі з міського бюджету – 51,6 млн грн, Державного бюджету – 20,4 млн грн. Так, кошторисна вартість реконструкції вулиці О.Кобилянської становить 13,5 млн грн. За виконані роботи проплачено 9 млн 72 тис. грн, борг підрядникам становить 4,4 млн грн. На добудову лікувального корпусу дитячої лікарні на вул.Буковинській, 4 потрібно понад 56,4 млн грн. На цьому об'єкті до 600-річчя міста виконано робіт на 26,5 млн грн, з яких 14,5 млн грн проплачено з міського бюджету, а 12 млн грн - з Державного. Для завершення цього об'єкту потрібно ще майже 30 млн грн. Кошторисна вартість реконструкції площі Турецької криниці складає 12,7 млн грн. На цей об’єкт з міського бюджету спрямовано 6,9 млн грн, з Державного – майже 1,2 млн грн. Для оплати завершення робіт потрібно ще 4,6 млн грн. На реконструкцію та модернізацію злітної смуги та інших об’єктів КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» потрібно понад 34,6 млн грн. На ці роботи з міського бюджету вже витрачено 11 млн грн. На будівництво клубу мікрора-йону <Ленківці> передбачено 5,9 млн грн, з яких 3,4 млн грн вже проплачено з міського бюджету. Реконструкція зовнішнього ос-вітлення та контактної тролейбусної мережі на вул. Головній коштує майже 6,3 млн грн. За ці роботи з міського бюджету вже проплачено 915 тисяч гривень, з Державного бюджету - 4 млн грн. Для завершення робіт потрібно ще понад 1,3 млн грн. Загалом станом на 10 жовтня у місті не оплачено вже виконаних капітальних робіт на різних об’єктах на суму понад 48 млн грн. Скажімо, борг з капітального ремонту житлового фонду становить 23,7 млн грн, за роботи, виконані на об’-єктах комунального господарства, - 14,6 млн грн, на об’єктах соціально-культурної сфери – 9,9 млн грн. Усього додаткова потреба в коштах для розрахунків за виконані роботи, а також на завершення розпочатих об’єктів становить 75 млн грн. На святкові заходи з нагоди 600-річчя міста, які відбулися 4-8 жовтня, кошти з міського та державного бюджетів не виділялися. Їх проведено за рахунок меценатів та спонсорів, а також міської громадської організації «Фонд-Чернівці-600». Добровільні благодійні внески до цього фонду зробили понад 190 колективів та 180 приватних осіб. Найбільшими спонсорами ювілею стали торгові марки <Епіцентр>, <Метро> <Фокстрот>, <Караван>, <Дефіс>, а також фірми <Ніко>, <Київ-стар>, <Трембіта>, <Буковинка>, Приватбанк, Укрсоцбанк, Старокозацький винний завод та інші. Зокрема, гіпермаркет <Епіцентр> оплатив пряму телетрансляцію гала-концерту, монтаж сцен, придбання одягу для волонтерів та інші святкові витрати, <Ніко> проплатила концерт Тото Кутуньо, <Київстар> - усї святкові феєрверки, а <Метро>, <Фокстрот>, <Трембіта> - пошиття святкових костюмів. По 250 тисяч гривень перерахували на рахунок Фонду «Чернівці - 600» Чернівецький машзавод та ТОВ «Роднічок», по 100 тисяч гривень – підприємці М.Бучковський та ро-сійський бізнесмен, екс-чернівчанин Д.Гордіца, 43 тис. грн – підприємці Калинівського ринку, 35 тис. грн – ТОВ «Фокстрот-Буковина», 20 тис. грн – підприємець В.Руснак, 15 тис. грн – ТОВ «Ріка» та ін. Підприємець В.Терешкін за власні кошти виготовив «Ріг достатку», наповнений 5 тисячами штук хлібобулочних виробів, а ПП «Кліпсідра» - ювілейний торт вагою понад 300 кг. Підприємець В.Старчук висадив сакурову алею на площі Філармонії, а С.Ключук – кулевидні клени на вулиці О.Кобилянської. АТ «Імпульс» профінансувало озеленення цієї вулиці. КП «Ліна» облаштувало дитячий майданчик на вул. Південно-Кільцевій. 68 підприємств долучилися до ремонту фасадів та благоустрою прилеглих територій. ВКФ «Світязь», «Трембіта», «Сведбанк», ТОВ «Координація», ТОВ «Граніт-плюс», ринок «Центральний» зробили ремонти фасадів власними силами, без залучення бюджетних коштів. До ювілею міста було відкрито готель <Корал> на вул. М.Олімпіади та <Затишок> на вул. Зеленій, а також після ремонтів та реставрації ще 14 об'єктів. У їх числі - розважальний комплекс <День і Ніч>, критий ринок <Формаркет>, магазин-палац <Снігова королева>, кафе <Карінтія> , <Приваткав'ярня>, завод <Артон>, новий цех Чернівецького хлібокомбінату та інші. Під час святкування на площах міста підприємцями було організовано понад 70 пунктів торгівлі сувенірною продукцією, 60 суб'єктів господарювання пропонували продукцію ресторанного господарства, кондитерські вироби, напої. Всі підприємці у центрі міста власним коштом прикрасили свої вітрини. Харчування офіційних гостей ювілею забезпечували ресторани <Кварц>, <Чернівці>, <Маестро-блюз>, <Сонячна долина>, <Затишок>, <Турист>, кафе <Кнаус> , <Корал> та інші. Оргкомітет з підготовки ювілею висловлює щиру вдячність усім спонсорам, меценатам, чернівчанам, котр і долучилися до підготовки і відзначення 600-річчя Чернівців, спільними зусиллями зробили неповторне свято для мешканців і гостей міста.


Oмолоджений «фішер кіндер шпиталь» прийняв перших гостей

Ними стали представники благодійних організацій Австрії, Бельгії та Сполучених Штатів Америки, які тривалий час допомагають Чернівецькій міській дитячій лікарні медикаментами, обладнанням, а з часу спорудження нового хірургічного корпусу – й будівельними матеріалами.
Цього разу віденці та брюссельці в якості ювілейних подарунків до 600-ліття нашого міста привезли 20 тонн спеціальної облицювальної плитки для операційних з антимікробним покриттям вартістю 20 тисяч євро (оплативши, крім того, транспортування і розмитнення вантажу), а також новий надсучасний багатофункціональний УЗД-апарат виробництва однієї з визнаних французьких фірм. Приємно, що вони його ще й самі встановили та навчили користуватися ним місцевий персонал. Аналогічний, але портативний прилад презентували американці: Фонд допомоги дітям Чорнобиля, чиїм засновником стало подружжя Зенона та Надії Матківських, винайшов на ці цілі 40 тисяч доларів. Спостерігаючи за Чернівецькою дитячою лікарнею впродовж цілого десятиліття, іноземні партнери за-значають, що за останні два роки у її розвиткові сталися суттєві позитивні зрушення. І стосуються вони не лише поліпшення матеріально-технічної бази закладу, а й зміни підходів до організації лікувального процесу. Адміністрація лікарні, щиро вдячна доброчинцям, показала їм приміщення нового корпусу, яке зводиться з тією метою, аби забезпечити належні умови для запровадження сучасних світових стандартів у наданні висококваліфікованої медичної допомоги, і де їхні дарунки невдовзі знайдуть своє застосування. Гості були вражені розмахом і навіть темпами будівництва. Адже в теперішній, кризовий час підняти такий великий соціальний об'єкт рівноцінно подвигові. Справді, працювати в умовах непередбачуваного та "часткового" фінансування надзвичайно складно. Авторка цих рядків пригадує один зі своїх вересневих візитів на згадану будову. Відчуття були неоднозначними: З одного боку - краса уже виконаної високоякісної роботи, з іншого - майже видима аура бездіяльності. Від весни тягнулось встановлення вентиляційної системи, що, зазвичай, можна зробити протягом одного місяця. Як з'ясувалось, кілька днів працівники фірми "Озон" змушені були простоювати через відсутність ізоляційно-утеплювальних матеріалів, необхідних при монтажі зазначених конструкцій. Причому, про час їх надходження не повідомлялося. "Може, - завтра , може, - за тиждень. Треба шукати: у Чернівцях такі не виробляються і не продаються." Ці роботи стримували інші. А в будівельній справі все зав'язано: не встановиш, приміром, двері - не зашпаклюєш відкоси, а без того ні фінішної малярки на прилеглих ділянках не зробиш, ні підлогового покриття не настелиш. А двері (як і радіатори та решту сантехнічного обладнання) не привозять, бо виробник відмовляється знову постачати свій товар у борг: За нормальних обставин будова була би повністю завершена до кінця літа, впевнений директор генпідрядної організації "Ріка" Юрій Рибак. На сьогодні ж її загальна готовність сягає відсотків 70-ти. Практично завершено зовнішнє опорядження споруди: пофарбовано фасад, "одягнуто" у крупнопіщану "шубу" фундамент, забетоновано відмостки, вставлено вікна й двері, покрито дах. Поступально рухається внутрішнє облаштування. На всіх поверхах, окрім четвертого, вже укладено настінну та підлогову плитку, в палатах настелено лінолеум. Нарешті встановлено всі двері, включаючи міжкоридорні, та опалювальні прилади. Закрито гіпсокартоном отвори для інженерних комунікацій, у тому числі на стелі. Підключено систему подачі медичних газів. Утім, роботи залишилося немало. До весни вистачить. Єдине тішить: будівельники працюють на совість – на всіх ділянках. Зокрема, приємно дивитися на оновлений фасад старої будівлі лікарні, зведеної 100 років тому на кошти багатого місцевого землевласника, лікаря Германа фон Фішера. Майстри приватного підприємства «Єврофасадбуд» принагідно здійснили гідроізоляцію балкону, використавши спеціальні грунтувальні суміші та водо- й морозотривку плитку. Змінено також водовідведення: попередні водостоки проходили, всупереч естетиці, по стінах; теперішні пустили крізь балконне перекриття, тож їх уже практично не видно. Триває заміна пошкодженої черепиці на стрісі. (На фото: реставратор Сергій Бокан готує чергову порцію для перекриття.) Встановлено красиві настінні та паркові ліхтарі у стилі давнини, а також відпочинкові лави. Замість вирубаних у лікарняному сквері старих дерев, які спричиняли руйнування пам'ятника Милосердю, насаджено самшитовий живопліт. Влаштовано тут і міні-квітники. Двома тижнями раніше на цій території уклали бруківку. Вимощено і місце для паркування санітарного транспорту перед фасадом з боку вулиці Буковинської. Між нею та пожежною зоною, що тягнеться навколо будівлі, облаштовано зелену смугу із самшиту й туї. Грунт для неї привезли із Рідківців (в якості пожертви від тамтешньої сільради). Біля новозбудованого корпусу бригада міськШЕП облаштовує парковку для відвідувачів. Уже засипали гравій. Завершується оновлення прохідної: лагодять фасад, зводять 4-скатний дах у буковинському стилі. Учора запустили маленький фонтанчик на передньому подвір'ї і почали встановлювати автоматичні розсувні ворота. У перспективі, планує головний лікар Сергій Сторожук, між територіями міської дитячої лікарні та обласної поліклініки встановлять красивий кований паркан, перенесуть електрощитову на заднє подвір’я (зараз-бо вона псує естетичний вигляд новобудови), а також відреставрують на горішній частині правобічного фасаду старої будівлі лікарні напис ”ФІШЕР КІНДЕР ШПИТАЛЬ”. На честь засновника закладу. Що цілком справедливо.
Валентина КУКУРУДЗ
Фото автора


Як Литвин мене з лікарні підвозив

Хто сьогодні не боїться дитячого щеплення? От і я боюся. Особливо, коли йдеться про твою єдину дитину. Тому коли у моєї доньки Надії піднялася температура після вакцинації, яку зробили в школі, я не роздумувала довго. Схопила доньку - і в Київ, в ОХМАТДИТ. Добре, кума виписала направлення. Вона в нашій поліклініці працює. В Охматдиті нас зразу прийняли. Лікарі заспокоїли мене, сказали, що нічого страшного, але про всяк випадок поклали Надійку на три дні на обстеження. Я просиділа з донькою до вечора, але ж треба й додому повертатись - завтра на роботу. Спізнилась на останню маршрутку. Нема куди діватися, вирішила дістатися додому попуткою. Довго стояла на трасі, ніхто не зупинявся. Дощ періщить, парасолька не допомагає. Змокла уся, а сама собі й ради не дам: може, не треба було доньку однісіньку в лікарні залишати? Раптом поряд пригальмувала вщент заляпана багнюкою чорна іномарка. Мені стало ніяково. Страшно. Але двері іномарки відкрилися та приємний, дуже ввічливий голос спитав, куди мені треба. Я відповіла. Мені запропонували сідати. Чоловік на задньому сидінні сказав, що він у наш обласний центр їде: завтра у нього зустріч з людьми. Це вже потім я здогадалася, що це він так сповістив про себе, щоб я не лякалась. Але мені вже і самій не страшно було - побачила, що не бандити в салоні. Якось сама по собі поплила розмова. Він пригостив мене чаєм з термосу - щоб не застудилась. Я розповіла про дочку. І про те, що нашим обласним лікарням не довіряю. Їм завжди чогось бракує. То ліків немає, то лабораторія не працює, то лікар не приймає. «Знаю я ваші лікарні та пологові будинки. Тюрму нагадують», - відповів мій супутник. Він, як з’ясувалось, багато їздить регіонами і з усією цією сірістю та злиднями добре знайомий. А ще він намагається допомагати найбільш злиденним лікарням. Але всі дірки одними руками не залатаєш. Треба, щоб бюджетне фінансування медицини зростало. А ще мій супутник розповів про такий випадок. Єпископ потрапив в аварію, його привезли в лікарню та й питають, чи є в нього простирадла, ліки. А він у відповідь, з гумором «Я ж їхав службу правити, а в церкву простирадла не беру». Цей випадок дуже вразив мого супутника. На його думку, ця ситуація всю систему, що прогнила, проілюструвала. А винувата в цьому влада, яка ставить своїх людей на провідні посади - від міністра до посадовців в областях. Себто тих, хто політичну лояльність виказує. А повинні працювати люди компетентні, професійні. Ті, для кого клятва Гіппократа – не порожній звук. Як же не порожній, коли всі лікарі – хабарники? Ось в цьому мій співбесідник не погодився. Він розповів, що сам виріс на селі і добре пам’ятає, що у них був один фельдшер, який лікував від усіх хвороб. І кожен залишався задоволеним - такий був майстер. Справжній сімейний лікар! І в дощ, і в сніг, світлого дня та темної ночі ніхто з односельців не знав відмови. Сьогодні теж серед медичних працівників є такі сподвижники, впевнений мій супутник. Вони за мізерну платню готові допомагати людям. А те, що лікарям не доплачують, - ганьба влади. І він звернув мою увагу на те, що про хабарництво лікарів гучніше всіх волають представники влади. Ті самі, хто робить усе, щоб життя людей не покращилося. Якщо вже боротися з хабарництвом, то треба починати з верхніх ешелонів влади, а не з лікарів та вчителів. Таки вірно! Ось кума моя. Вона завжди допомагає, чим зможе. І грошей не візьме. Ми ще багато про що розмовляли. І на всі питання мій співбесідник мав відповідь. Наприклад, я розповіла йому: коли в нашому місті відкрили нове виробництво, люди почали частіше хворіти гострими респіраторними захворюваннями, особливо ті, хто там працював або мав житло поряд. Я теж там працювала бухгалтером. Але довелося роботу змінити – нежить весь час не проходила. Щойно звільнилась, здоров’я пішло на поправку. Ну не може бути, щоб це було простим збігом! Мій співрозмовник впевнений, що екологія та захворювання в нашій країні тісно пов’язані. Він, як з’ясувалось, давно пропонує провести дослідженя, себто проаналізувати за даними місцевих поліклінік, чим люди хворіють частіше в тому чи іншому населеному пункті і знайти причину цих захворювань. Чи це вода, чи повітря, харчування або щось інше? Скласти екологічну мапу країни. А потім вже працювати щодо профілактики таких хвороб. Проте на це треба видати державні кошти. Як на мене - гарна ідея. Бо хворіємо, самі не знаючи, від чого. Так за розмовами пролетів час. Коли ми в’їхали в наше місто, я попросила зупинитися. Пропонувати гроші було якось незручно, тому я щиро подякувала й вискочила з машини. Тільки про одне жалкую: забула запитати, як звуть цього добродія. А обличчя його здалося знайомим. Згадала тільки через два дні. Коли Надійку забирала з лікарні здорову та веселу, побачила фото в газеті. Це був Володимир Литвин. Мій мудрий супутник. І просто добра людина.
Марина Білоус

Акценти

  • Bідлуння свята

Чернівці – місто хлібне

Рум’яними калачами зу- стрічали гостей міста привітні господарі хлібних наметів. І цього разу увага городян була прикута до вітрин з ви-пічкою. Чого там тільки не було: коровайчики, калачі у вигляді дарів золотої осені, пампушки, кекси і рулети, спечені вмілими руками майстрів. Усі вироби швидко розкупали. Свіжий хліб, а особливо зручна нарізка з різними добавками, теж не встигли зачерствіти. Інтригували ексклюзивні торти, спечені кондитерами-професіоналами, різноманітні тістечка, «випечені» картини з народного життя. Представляли цю смачну та духмяну продукцію чернівчанам відомі приватні підприємці В.Терешкін, С.Ключук, А.Борисова, О.Пі-пінашвілі, а також фірми «Затишок», «Роднічок», «Буковинський хлібзавод» та інші. Вперше на святі міста свою домашню випічку представляла косівська фірма «Анничка», власниця якої Анна Михлюк досі виступала лише спонсором на хлібних фестивалях. Тож наші славні майстри-пекарі ще раз довели, що девіз «Все краще й смачніше – споживачу» - це не просто слова. Велике їм спасибі за хліб та випічку на всі смаки!

Галина Погоржельська
Фото автора

Ракурс

Стипендії від Блоку Юлії Тимошенко для сиріт

Показником розвинутого сус-пільства є ставлення до підростаючого покоління, розуміння того, що чужих дітей не буває. Такої позиції дотримуються і депутати фракції БЮТ у Чернівецькій обласній та міській радах. Депутатською фракцією БЮТ в обласній раді започатковано п’ять, а депутатською фракцією БЮТ у міській раді - чотири іменні стипендії для студентів-відмінників, творчо обдарованих і талановитих з числа сиріт та позбавлених бать-ківського піклування. Іменні стипендії виплачуватимуться щомісячно у розмірі по 300 грн. Стипендіальний фонд формується за рахунок власних коштів депутатів та благодійних пожертв. Керівництво вузів готує клопотання на студентів, які відповідають за-значеним критеріям. Спеціально створена стипендіальна комісія ви-вчає всі надані пакети документів і визначає осіб, які отримуватимуть іменні стипендії протягом одного навчального семестру (для чоти-рьох студентів, котрі одержують стипендію фракції БЮТ у міській раді) та протягом одного навчального року (для п’яти студентів-стипендіатів фракції БЮТ в обласній раді). Першу виплату було проведено 8 жовтня 2008 року на Соборній площі міста. Керівник депутатської фракції БЮТ у міській раді Анатолій Анатолійович Чесанов та заступник керівника депутатської фракції БЮТ в обласній раді Володимир Володимирович Шабан урочисто вручили стипендії та подарунки із символікою блоку дев’яти студентам-сиротам. Отримали їх М.Бідоча (Львівський національний аграрний університет), В. Бабик (Чернівецький коледж дизайну та економіки), Л. Лівшиць (Чернівецький медичний коледж, В.Козаков (Чернівецький транспортний коледж), Б.Тимофійчук, М.Вакарюк, М. Дорофтей, А. Кучак (Чернівецький національний університет), А. Тетьоркін (Київський національний медичний університет ім. О. Богомольця). Для молодих людей такі подарунки стали приємною несподіванкою і вагомою підтримкою та стимулом до покращення своїх показників у навчанні. А. А. Чесанов та В. В. Шабан побажали всім студентам, які відвідали святковий концерт на Соборній площі, успіхів у навчанні, адже саме ґрунтовні знання та ерудованість допомагають людині досягати поставлених цілей, здобувати повагу та шану оточуючих.
Оксана Павлюк


Солодке диво від «Кліпсідри»

так сильно воліли побачити численні учасники святкового пригощання на Центральній площі Чернівців, що ледве не травмували обслугу, яка видавала порції ювілейного торту. Під тиском натовпу рухався і міліцейський кордон, і довжелезний стіл з кондитерським шедевром, над яким загалом понад два тижні натхненно трудилися 20 фахівців.
Повітряний простір перед ратушею був наповнений фото-об'єктивами охочих зафіксувати головні моменти дійства. Про його початок стало зрозуміло, коли увись злетіли кульки, скріплені у формі цифр ювілею - 600. Перший надріз на торті зробив міський голова Микола Федорук, передавши виокремлений шматочок Голові Верховної Ради Арсенію Яценюку, який зауважив, що такого шикарного торта в Україні ще не бачив. За ним пригостилися інші київські високопосадовці та керівництво Чернівецької ОДА. На приготування ювілейного торта пішло, зокрема, 46 кіло-грамів борошна вищого гатунку, 1200 яєць (продукт Репужинецької птахофабрики), 26 літрів згущеного молока, 115 кг шоколаду та 84 кг натурального вершкового масла, привезеного аж з Умані як найкраще. Коржі були кількох видів - пісочні, празькі, макові, з родзинками та з горіхами. Крем масляний, до якого додавали фруктові маси, приміром бананову і вишневу. Край оздоблювався вершково-масляною су-мішшю, приготовленою за оригінальною і використовуваною вперше технологією. Щодо колористики торта, то вона відповідала офіційній палітрі ювілею (білий, синій, жовтий, зелений). Причому, всі барвники були натуральними. У готовому вигляді 360-кіло-грамовий торт мав 6 метрів довжини, 1 – ширини і 20 см висоти. А привозили його на площу секціями. На кожній розташовувалась вафельна міні-копія архітектурної пам’ятки Чернівців – Художній музей, Темпль, Пасаж, Єврейський дім, католицькі храми, Святомиколаївська церква, що на вулиці Руській, резиденція буковинських митрополитів (тепер – адмінкорпус національного університету), муздрамтеатр, залізничний вокзал, а в центрі – ратуша. Візерунки на вафлях, як розповів нам директор підприємства Лев Клейман, наносили з допомогою аерографа – новітнього обладнання, привезеного з Італії. Щоби вся краса була не лише їстівною, а й міцною в “архітектоніці”, техрада підприємства засідала кілька разів. Адже треба було точно розрахувати потрібні співвідношення між площею, товщиною та вагою компонентів, а також можливості органічного поєднання шарів і прошарків. Одні коржі пеклися за 3-4 дні, інші – за 1-2, приготування крему і перемащування відбувалися ювілейного суботнього досвітку. Тож споживання цього торту, з точки зору санітарно-гігієнічних вимог, було цілком безпечним. Точну кількість осіб, яким пощастило спробувати солодке диво від “Кліпсідри”, визначити важко. Скажемо лише, що із 4 тисяч пластикових тарілочок, заготовлених підприємством для відвідувачів дійства, невикористаними залишилось зовсім мало, а багато хто обходився й без них… Ще більше ласунів змушені були задовольнитися спогляданням “трапези” щасливчиків. Смакота ювілейного торту перевершила всі можливі сподівання: малеча навіть пальчики облизувала. Тож зіпсований у товкотнечі одяг просто не брався до уваги. Як і стоптані клумби. Принаймні, поки тривало свято.
Валентина Kукурудз
Фото автора

Офіційно

  • З історичних джерел

    (Продовження. Поч. у №40 від 26.09.2008 р.)

Вулиця Ратушна

Власником найвитонченішої споруди вулиці - будинку з Атлантом (Ратушна, 21), який тримає на могутніх плечах верхні поверхи з розкішними маскаронами та вежу зі шпилем, була родини Брохів. Їхні сусіди, власники будинків № 23 і 25 - родина Тіттінґерів: Давида і Кароліни. У кадастрових книгах зазначено старі номери споруд - 442 та 443. До цих приміщень прилягали одноповерховий дерев'яний будинок, земельні ділянки для забудови та великий двір. Пізніше, згідно із судовими розглядами щодо встановлення майна померлої особи і передачі його спадкоємцям, Каро-ліна Тіттінґер стала повноправною власницею цих приміщень. Після її смерті будинок перейшов у власність її дітей - Гуго, Бертольда Тіттінґерів та Берти Тіттінґер (в одруженні - Штайнер). У румунський час будинки неодноразово перепродувалися. Певний час тут розташовувалася фірма з обмеженою відповідальністю Германа Франкля і синів. Завершує ансамбль вулиці Ратушної будинок № 27 із вісьмома каріатидами – вертикальними підпорами у вигляді жіночих постатей, які широко використовувалися в античній і європейській архітектурі ХVІІ-ХІХ столітть. Деякі з них підтримують карнизи другого поверху, інші розташовані посередині, решта – біля крайніх вікон. Нагорі будинок також прикрашений міфологічними скульптурами. І вся ця краса належала родині Гольдфрухтів. Після довгих вивчень доступних архівних джерел, зіставлення їх із картографічними матеріалами ми дійшли висновку, що триповерховий будинок на вулиці Ратушній, 27 і є тим будинком, у якому сьогодні розташована гімназія № 2 (колишня загальноосвітня школа № 35). Його першими зареєстрованими власниками (буд. № 444) були Бернгард і Гайнріх Векслери, потім Мешулем Фрідманн, далі - д-р Бернгард Гольдфрухт, Роза Гольдфрухт, Етті та Ерна Фрідманни. Автором споруди був один з найкращих тогочасних архітекторів – директор чернівецької промислової школи Йозеф Ляйцнер. Оскільки вулиця Ратушна знаходилася неподалік площі Ринок, не дивно, що міщани учащали сюди до магазинів і крамниць. Таке вигідне розташування вулиці призвело до того, що перші поверхи будинків охоче здавалися власниками в оренду. З боку Ратушної також орендувалося приміщення ратуші – під магазинчики. Це коштувало орендарям – власникам золотих і ювелірних виробів упродовж 1910-1916 років – від 1400 корон на рік. Гроші вносилися у міську касу в перший день травня, серпня, листопада та лютого. У випадку затримки оплати договір міг бути розірваним. Після закінчення терміну договору, його продовжували. Тут же, у приміщенні ратуші, знаходився магазин „У Мікадо”, де торгували кавою, чаєм, какао, шоколадом, а також цукатами. На цій же вулиці продавали справжні англійські та французькі тканини для чоловіків і жінок, килими, покривала, скатертини, електротовари тощо. На Ратушній, 13 книгарня Ландау пропонувала широкий вибір книг і канцелярських товарів; у будинку № 15 продавали найкращої якості польські лікери і ром з лікерної фабрики міста Броди; на Ратушній, 19 торгували богемським склом і порцеляною – речами, важливими для кожної домогосподарки; на Ратушній, 21 ювелір, годинникар і дорогоцінних справ майстер Вільгельм Гольденштайн пропонував свої послуги; навпроти пам’ятника „Чорний орел” Йозеф Гільдебрант тримав технічний магазин. У перші роки радянської влади під час опису пам’яток архітектури місцевого значення чиновники звернули увагу на пожвавлену торгівлю в центрі Чернівців. У документах цього періоду зазначається: „Бічні фасади приміщення міської ради сильно зіпсовані магазинами, які обліпили весь нижній поверх своїми жалюзі і вивісками. Найближчим часом передбачається їх усунути”. На розгалуженні нинішніх вулиць Головної та Червоноармійської до грудня 1949 року знаходився пам’ятник воїнам 41-го австрійського піхотного полку – на верхівці гранітної стели широко роз- простер крила чорний орел. Сьогодні на цьому місці залишився тільки розколотий цоколь – залишок стели. Нещодавно тут же було встановлено дерев’яний хрест. На початку ХХ століття перед відзначенням 200-річчя 41-го австрійського піхотного полку, солдатами якого були переважно буковинці, обговорювалося питання про спорудження пам’ятника з нагоди ювілею. В травні 1900 року газета „Bukowiner Post” вмістила замітку „Про ювілей нашого місцевого полку”, в якій ішлося про те, що в грудні 1901 року 41-й австрійський піхотний полк відзначатиме своє 200-ліття. З цієї нагоди було заплановано встановити на трикутнику, де вулиця Семигородська зливається з Ратушною, навпроти будинку д-ра Кормуца, пам’ятник, що буде оточений невеликим сквериком. Наразі на цьому місці виставлена висока щогла для визначення висоти майбутнього обеліска, яка б гармонічно вписувалася в архітектурний ансамбль із будинками прилеглої території. У фонді Буковинської крайової управи збереглося листування Чернівецького магістрату з Міністерством віровизнань та освіти Австрії, Православною консисторією Буковини щодо спорудження пам’ятника загиблим воїнам 41-го полку. Комітет зі спорудження па- м’ятника звернувся до православного митрополита Аркадія Чуперковича з клопотанням про виділення певної суми з фондів митрополії, мотивуючи прохання тим, що більша частина солдатів полку походила з православного населення краю. Митрополія виділила зі своїх коштів 5 тисяч корон, Буковинський сейм – 10 тисяч, Чернівецький міський магістрат – 3 тисячі, Буковинська ощадна каса – 5 тисяч корон. Громади Радівецького, Чернівецького, Гура-Гуморського, Кіцманського, Серетського, Сторожинецького та Вижницького повітів зібрали загалом 6510 корон. Таким чином, на початок квітня 1901 року вже було зібрано близько 50 тисяч корон. До святкування ювілею планувалося видати 100-тисячним накладом брошуру про історію 41-го австрійського піхотного полку, де висвітлювалося його історичне значення. Брошуру мали роздати всім колишнім і тогочасним солдатам та офіцерам полку. Монумент споруджувався на кошти Буковинського сейму, Православного релігійного фонду Буковини, офіцерського корпусу полку, а також на добровільні пожертви громадян краю. Кра-йове місто Чернівці безкоштовно виділило під майбутній меморіал земельну ділянку. Закладення фундаменту відбулося 26 квітня 1901 року. У наріжний камінь пам’ятника було закладено грамоту для нащадків. Її виконано на тонкому вичиненому пергаменті й оформлено орнаментованою заставкою. Грамота датована 26 квітня 1901 року. У ній повідомлялось, що з ініціативи офіцерського корпусу полку в Чернівцях вирішено спорудити пам’ятник на честь воїнів 41-го полку, в якому після приєднання Буковини до Австрії служили переважно буковинці: українці, румуни, німці, поляки та представники інших національностей. Грамоту підписали ерцгерцог Євген фон Савойєн, митрополит Буковини Аркадій Чуперкович, крайовий президент Фрідріх барон Бургіньйон фон Баумберг, бургомістр Чернівців Антон Кохановський фон Ставчанський, єпископ Володимир Репта, командир 41-го полку Карл Дворжак, греко-католицький священик Целестин Костецький, головний рабин Йозеф Розенфельд, віце-бургомістр, член комітету зі спорудження пам’ятника Йозеф Ґреґор та інші. Менш ніж через рік, 2 грудня 1901 року, пам’ятник урочисто відкрили й освятили. Автор – чернівчанин, лейтенант запасу полку, архітектор за професією і художник за покликанням Оскар Ласке - втілив у монументі три головні ідеї: вшанування пам’яті загиблих воїнів-буковинців, освячення нового полкового прапора і згадку про 200-літній ювілей полку. Орел із широко розпростертими крилами на вершині обеліска, готовий захистити бойове знамено, – уособлення мужності. У нижній частині обеліска знаходилися схрещені прапори – символи бойової слави, а з боків – гірлянди квітів як пам’ять про полеглих воїнів. На цоколі були вибиті три однакові за змістом написи німецькою, українською та румунською мовами. Український текст був таким: „Полеглим на полю слави синам-борцям 41-го піхотного полку імені архікнязя Євгенія вдячна Буковина”. На зворотному боці цоколя позолоченими цифрами викарбувано роки: 1701-1901. Обеліск, незважаючи на семиметрову висоту, виготовлено із цільного граніту. Роботами зі встановлення пам’ятника керував віце-бургомістр, будівельний радник Йозеф Ґреґор. Змодельовані скульптором Р. Маршалом і відлиті у бронзовій ливарні А.М. Бешорнера у Відні бронзові емблеми-символи надавали пам’ятникові глибокого змісту. В день відкриття пам’ятника присутнім роздавали пам’ятну брошуру, в якій ви-словлювалося таке побажання: „Нехай же цей пам’ятник буде свідком ще багатьох щасливих епох, нехай він переживе бурі століть”. Але чи гадали автори брошури, що доля чудового архітектурного витвору Оскара Ласке, який він зробив для Чернівців безкоштовно, трагічно вирішиться менш ніж за півсто-ліття? З приходом радянської влади пам’ятник було зруйновано. Існувало кілька версій цього акту вандалізму. Деякі пояснення вносить рішення виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 26 грудня 1949 року „Про асигнування коштів на знесення пам’ятника на розі вулиць Леніна і Сталіна”. Ось витяги з цього документа: „З метою благоустрою виконком міськради вирішив: „Дозволити тресту благоустрою знести пам’ятник, що знаходиться на розі вулиць Сталіна і Леніна, для чого затвердити кошторис на дані роботи в сумі 15525 крб. 42 коп”. Рішення – знести з метою благоустрою! Категоричне, без жодних пояснень. Реальну причину знесення пам’ятника розкриває проект рішення, який зберігся у протоколі № 38 засідання виконкому Чернівецької міськради. Йдеться про те, що у зв’язку із розпорядженням уряду УРСР необхідно знести пам’ятник воїнам 41-го піхотного полку, бо, мовляв, останній брав участь у придушенні революційного повстання у Відні 1830 року, а також в окупації Герцеговини 1848 року. Далі мова йшла про те, що пам’ятник встановлено на честь цього полку і його керівника – ерцгерцога Євгена фон Савойєн. Тепер зрозуміло: всі ці дані – мате-ріали про воїнів-буковинців, які зросили своєю кров’ю поля Європи і повернулися додому символом-пам’ятником, – не що інше, як перекручення та неточності, далекі від історичної правди. Тим не менше категоричний вирок було виконано: „Даний пам’ятник повинен бути знесений у ніч з 13 на 14 грудня силами підрядника – міськкомунбуду і субпідрядника – відбудовного поїзда Кишинівської залізниці”. Ось так було знищено прекрасний пам’ятник – символ Чернівців. І зробили це, безумовно, з політичних міркувань. Зрештою, хіба винні вояки Буковинського 41-го полку, що з волі цісаря гинули на чужині, проливали свою та чужу кров, брали участь у захисті інтересів тієї держави, громадянами якої вони були? Залишився не тільки розколотий цоколь, знайдений членами Товариства з відновлення пам’ятника. Ще не одна знахідка, що стосується цього пам’ятника, зберігається в архівах. Зокрема, йдеться про пергаментну грамоту, закладену в латунний циліндр у цоколі пам’ятника. Нині як унікальний документ вона зберігається у Державному архіві Чер-нівецької області. Якась добра та шляхетна душа зуміла приховати вмонтовану у наріжний камінь пам’ятника капсулу під час його знесення тої грудневої ночі 1949 року і передати до архіву. Крім того, знайдено документи румунських часів, де виконано креслення пам’ятника із зазначенням усіх розмірів. Тому пам’ятаймо: доки існують ці документи, є можливість повернути історичну справедливість.

Марія Никирса,
науковий співробітник Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича


  • Два в одному

Чернівці тепер – як Прага

З якими тільки містами не порівнюють Чернівці – то з Парижем, то з Віднем... Зараз до цього ряду можна додати і Прагу. Адже саме у чеській столиці, як розповіли нам у Чернівецькій філії “Приватбанку”, є такий же заклад. Віднедавна він з’явився і у столиці Буковини. Йдеться про нове бан-ківське відділення “Приват- кав’ярня” на вулиці Ольги Кобилянської. Тобто, про заклад, де поєдналися банківський сервіс і затишна кав’ярня. Власне, подібне відділення є у Донецьку, але не з таким спектром послуг. І якщо чернівецький досвід виявиться вдалим, його поширять у мережі "Приватбанку" по всій Україні. На урочистому відкритті “Приваткав’ярні” городян частували великим триметровим тортом з назвою закладу та ювілейним логотипом Чернівців. Як зауважили банкіри, солодке диво поділили на 600 шматків. Допоки всі ласували ним під музичний супровід струнного квартету обласної філармонії, директор Чернівецької філії “Приватбанку” Андрій Стецевич розповів журналістам, що відтепер у місті над Прутом є чудова кав’ярня і банк в одному місці: “Люди отримуватимуть персональне банківське обслуговування. Це і доступ до традиційних банківських продуктів, Інтернету, до свого рахунку та банкомату. А заодно матимуть змогу у затишному залі випити запашної кави”.
Наталка ФЕЩУК
Фото автора

Грані життя

  • Пошкоджена пам'ятка архітектури місцевого значення - будинок №4 на вулиці Сіді Таль.

Активна молодь стає на захист культурної спадщини Чернівців

У свої 600 років архітектурна спадщина Чернівців, як ніколи, потребує захисту, вважають активісти Спілки Активної Молоді. У зв'язку із цим члени молодіжного об'єднання приступили до реалізації проекту <Громадський моніторинг за діяльністю органів місцевого самоврядування - бар'єр руйнування історико-архітектурної частини Чернівці та нецільового використання бюджетних коштів>. Першим підтримав ініціативу молоді Міжнародний Фонд <Відродження>. У рамках проекту буде створено громадську мережу, яка здійснюватиме моніторинг до-тримання у місті законодавства про охорону культурних пам'яток, проведе аналіз діючих програм, обстежить стан архітектурних пам'яток, підготує інформаційний та методичний матеріал для членів територіальної громади. <Ми вже сформували ініціативну групу, яка почала проводити фотофіксацію стану пам'яток архітектури, - прокоментував Володимир Бешлей, голова САМу, депутат міської ради. - Провівши попередній аналіз отриманих матеріалів, приходимо до сумного висновку, що через авральну підготовку до ювілею міста та безгрошів'я міської казни велику кількість архітектурних елементів історичних будівель вже втрачено>. Також молодь планує долучитися до розробки Державної програми збереження та відновлення вигляду історичних будівель Чернівців.

Прес-центр Спілки Активної Молоді


  • Директор фестивалю Збігнєв Ковальський (у центрі) завжди з радістю приїжджає на Буковину.

«Буковинські зустрічі» Наближаються до свого ювілею

Фольклорний фестиваль об’єднав більше двадцяти колективів. Важко уявити без міжнародного фольклорного фестивалю “Буковинські зустрічі”. Тож під час ювілейних святкувань чернівчани знову милувалися різнобарв’ям голосів українців, румунів, поляків, угорців, словаків... “Буковинські зустрічі” відбулися вже вдев’ятнадцяте. А це означає, що вони наближаються до свого 20-літнього ювілею.
Учасники цьогорічних "Зустрічей" фактично були головними героями під час урочистого відкриття святкування 600-ліття Чернівців. Адже співочі колективи не тільки замикали урочисту ходу. Для виступів їм дісталася головна сцена - на Центральній площі. Нинішнього року у фестивалі "Буковинські зустрічі" взяло участь близько 200 іноземних та 300 українських учасників. Серед його гостей - ансамбль "Жруделко" з Польщі, хор "Баташек" з Угорщини, групи "Лучік", "Мікулянка", "Страчіновці" зі Словаччини, "П'ятра Соймулуй", "Трандафірул", "Дойна Мунчелулуй" з Румунії. До слова, словацькі гості вперше приєдналися до фестивалю. Неповторність буковинського народного мистецтва демонстрували відомі колективи нашого краю: "Черемшина" з Вашківців, "Струни серця" із Шипинців, "Южинецькі молодички" з Южинця, аматорський хореографічний колектив "Червона калина" із Чунькова, народний вокально-інструментальний гурт "Джерело" педколеджу ЧНУ ім. Ю. Федьковича, "Алунелул" із Горбова, народний оркестр народної музики "Буковина" Центрального палацу культури м. Чернівців, народний хоровий колектив "Драгош воде" обласного товариства румунської культури ім. М. Емінеску... Прославлений фолькльорний колектив "Родина" із села Ревно бере участь у фестивалі з часу його заснування і вже є, так би мовити, старожилом. "Ми щороку їздимо в Угорщину, Польщу, Румунію, - розповідає ке-рівник колективу Марія Яворська. - Цьогоріч були лише в Румунії. Але, на жаль, через паводки фестивальне дійство довелось припинити. У 2007-му нашому ансамблю виповнилося 30 років. Я причетна до його заснування і до цих пір живу тільки своїм дітищем. Чому "Родина"? Тому що спочатку всі приходили у колектив родинами. Ми виконуємо дуже давні буковинські пісні, яким уже по сто років. Але взагалі-то, як то кажуть, більше спеціалізуємося на театралізації. Тому нашу "Родину" часто називають театром фольклору". З часу заснування "Зустрічей" його незмінним директором є поляк Збігнєв Ковальський. "Мабуть, єдина відмінність цьогорічного фестивалю від усіх попередніх - надзвичайно велика урочистість, яку переживають Чернівці, - зізнається "Чернівцям" пан Ковальський. - Ми всі відчуваємо цю фантастичну атмосферу. І дуже тішимося з цього. Адже коли місту було 500 років, нас не було, коли ж Чернівцям виповниться 700, нас уже не буде. Мушу сказати, що за 19 років існування "Буковинські зустрічі" ніде не мали такого успіху, як тут, на Буковині, під час святкування 600-ліття Чернівців. Цього року до нас приєдналися словаки. Але брама фестивалю і надалі відчинена для всіх міст, де мешкають буковинці. Буковинці, які ще пам'ятають свій край і свої традиції".

Наталка ФЕЩУК
Фото автора


  • Hезабутнє

Золотий голос Чернівців

Якщо започаткувати з-поміж городян конкурс найдостойніших кандидатур на це почесне звання, вочевидь, пролунало би чимало прізвищ видатних співаків, котрими так багата мелодійна буковинська земля: Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Андрій Шкурган, Павло Дворський, Іво Бобул, Василь Герелло. Перелік знаменитостей можна багаторазово продовжити. Подібне "багатоголосся" тривало би до... восьмого та десятого жовтня, коли надвечір у Центральному Палаці культури і, відповідно, на площі Філармонії у повному розумінні слова не відродилося, ніби Фенікс із попелу, напівзабуте ім'я легендарного земляка - найкращого, за визнанням багатьох вітчизняних і зарубіжних музикознавців, лірико-драматичного тенора світу Йозефа Шмідта.

КОЛИ ПЛАЧУТЬ ВІД ЗАХОПЛЕННЯ Й ЖАЛЮ...

Заради справедливості зауважу: явлення нам короля бельканто відбулося ще чотири з половиною роки тому, у березні 2004-го. Тоді з ініціативи його невтомного "реаніматора" - корінного чернівчанина, а нині московського хіміка-науковця Леоніда Флейдермана, - на місцевих теренах відзначено сторічний ювілей славетного уродженця Сторожинеччини. На жаль, ця подія тоді не стала відправною точкою його реального повернення до своїх першовитоків. Крім, звісно, меморіальної дошки в кінотеатрі "Чернівці", зведеному на фундаменті колишньої великої хоральної синагоги - Темпля, стіни якого, здавалося б, зберігали доторк унікального канторського співу ще зовсім юного Йозефа, та карбування на Алеї зірок... Не буду приховувати: на першу аудіо-відеопрограму пана Флейдермана під гучною назвою “Буковинський Карузо...” йшов із доволі скептичною налаштованістю на черговий вияв містечкового етнопат-ріотизму, коли свій вихваляє свого... Але вже перші рулади дивовижно чистого, проникливого, якогось начебто неземного голосу геть похитнули мою упередженість. Навіть маючи доволі скромні пізнання у техніці класичного вокалу, був прямо-таки ошелешений почутим і побаченим на демонстрованих фото- й кінорепродукціях. Судіть самі: невеличкий на зріст (153 см), помірної статури і аж ніяк не володар бочкоподібної грудної клітки – традиційної ознаки оперного артиста – Шмідт із неймовірною силою, легкістю і тривалістю звукових фраз виконував най-складніші арії з творів Пуччіні, Россіні (особливо вразило фантастичне трактування “Тарантелли”!), Доніцетті, Верді, Моцарта, Мейєрбера, італійські народні пісні, іудейську молитву-реквієм. Останню – ніби передвістя майбутнього холокосту... Не пригадую такої неймовірно чутливої реакції концертної аудиторії: присутні поспіль – незалежно від віку й статі – зі сльозами на очах бурхливими оплесками супроводжували ледь не кожний номер у... кінострічці з виконавцем, якого вже шістдесят шість літ немає на білому світі! Його воістину ангельський спів досі продовжує бриніти в пам’яті, ятрити душу, викрешуючи з найпотаємніших глибин єства щось трепетне, світле, вивищуюче... Недарма ж платівкові записи Шмідта після його трагічної смерті від застуди 1942 року (в 38-літньому віці!) у швейцарському таборі для інтернованих (за день до запрошення від Цюріхської опери, що давало право на легалізацію!) набули ледь не містичної популярності: нібито вони лікують хвороби і навіть утримують самогубців від фатального кроку. Втім, чи не занадто я “причепурив” свої суб’єктивні емоції? Наведу хоча б декілька типових витримок із численних письмових відгуків: “Шановний Леоніде Іллічу! Найщиріші слова вдячності за Вашу невтомну просвітницьку роботу, за повернення великого імені, яке єднає Чернівці зі світом!!!” (С. Осачук), “... вдвічі приємно, що такий геніальний співак – мій земляк-буковинець!” (О. Горський), “Дякуємо за любов до генія. Вмовте великого Поланського зробити фільм про великого Шмідта!” (Чернівчанка), “Я вражена його голосом і його непростою долею. Більшу частину програми я плакала: спочатку – від захоплення, а наприкінці – від такої трагічної кончини” (Р. Алферова). І справді, життя Йозефа дивовижно перегукується зі стражденною долею свого народу: втрата історичної батьківшини – поневіряння світами – повсюдне визнання власних талантів і така ж незмінна неприязнь за національно-вірувальну приналежність...

МІЖ АРІЙСТВОМ Та ПОРЯДНІСТЮ

Ось тут ми підходимо до найнезбагненнішого – причин фактичного забуття Моцарта співу, як ви-словився один із присутніх на імпрезі. Власне, сказане стосується більшою мірою нас, співвітчизників об’єкта розмови. Адже на Заході – в Австрії, Німеччині, Голландії, Бельгії, Франції, США та інших країнах, де з феноменальним успіхом гастролював упродовж своєї всього лиш десятирічної артистичної кар’єри чарівник мелодії, – його пам’ятають. Хоча й не настільки, як, скажімо, того ж таки Карузо. До слова, останній чотири рази, в 1901-1904 роках, тріумфально виступав у Чернівцях, залишивши по собі тільки назву однойменного... бару на вулиці Головній. Воістину, гейби ожила повчальна андерсенівська казка про голого короля. З точністю до навпаки: не Він, а ми, гучноголосі відродженці високих духовних традицій минувшини, на перевірку нерідко виявляємося пустопорожніми балакунами... Це ж треба: в аж ніяк не рідному, радше “транзитному” для буковинського соловейка Відні, за свідченням пана Флейдермана, є площа його імені, у Берліні – “іменна” вулиця, музична школа, меморіальна дошка на будинку, зведеному на місці зруйнованого під час війни дому, де кілька років перед приходом до влади нацистів той мешкав. На Заході масово видаються фонограми, виходять дослідницькі книжки (вже видано дві німецькою та одну голландською мовами), знімаються документальні кінострічки про улюбленця німецького народу. Неймовірно, але факт: його співом захоплювалися головні антисеміти – Гітлер та Геббельс. Є свідчення, що останній зробив артисту безпрецедентну пропозицію – окрім шалених гонорарів, прийняти... арійство. На що отримав рішучу відмову: родинним корінням, вірою, пам’яттю предків наш гордий співкраянин не торгував! Навіть під загрозою своєму життю. Нашим би нинішнім хамелеонствуючим, суєтним “демо-кратам” і за сумісництвом учорашнім вірнопідданим партократам подібну принциповість та порядність... А ще – фантастичну працездатність: за чотири роки роботи на німецькому радіо Шмідт проспівав складні партії в 37 музичних постановках – у середньому по одній на півтора місяця! Додаймо сюди записи на платівки, участь у художніх фільмах, активне концертування. Тож не дивно, що його вокальний доробок за обсягом перевищує втричі довший у строках шаляпінський! При цьому Йозеф був на диво доброю і несріблолюбною людиною: безпардонно облапошуваний своїм лукавим імпресаріо (рідним дядечком), отримувані рештки гонорарів ще ділив на три частини – одну відсилав гаряче обожнюваній мамі, другу роздавав своїм музикантам та бідарям і лише третину залишав собі на вельми скромні побутові запити. Про шалену ж популярність самого співу славетного земляка можуть свідчити хоча б кадри документальної стрічки з його виступу 1936 року в Амстердамі, де на відкритому майдані зібралося до ста тисяч палких прихильників, що гаряче вітали свого кумира...

УРОК ПАМ’ЯТІ

А чим можемо похвалитися ми, окрім згаданої зірки та кінотеатрового напису? В "маленькому Парижі" немає ані Шмідтової площі, вулиці чи бодай скверу, ані музичної школи, пам'ятного знака, вже не кажучи про монумент своєму великому попереднику. Навіть найлегшого для реалізації - його нетлінного голосу в місцевих музичних радіопередачах із регулярністю хоча би будь-якої з численних поп-дів-одноденок. Можна зрозуміти сум і прикрість оцінки цієї ситуації іншою знаковою особистістю Буковини - піаністом-віртуозом, композитором, заслуженим діячем мистецтв України, володарем Золотої медалі ЮНЕСКО та звання "Золоте ім'я світової культури" Йосипом Ельгісером. Чому би, вважає він, не започаткувати якщо не музей, то хоча би окрему залу в щойно відкритому музеї історії й культури євреїв Буковини? Від себе додам нібито факт "не по темі": за тридев'ять земель, у Московському музеї єврейської культури на Поклонній горі, ельгісерівська нотна збірка фортепіанної єврейської музики та відповідних обробок народних пісень одразу ж прикрасила тамтешню експозицію, викликавши жвавий інтерес у спеціалістів і пересічних відвідувачів. Схоже, історія повторюється: чомусь тільки на відстані - просторовій і часовій - помічаємо значне... Насамкінець, варто <обіграти> віднайдений паном Флейдерманом (через троюрідного брата Шмідта, торік почилого в Дюссельдорфі) будинок, де на початку 20-х років мешкала родина співака до його від'їзду за кордон, - на вулиці М. Заньковецької (ра-ніше - Кароліненгассе), 4. Тут нині розташована книгарня "Наука". Чим не достойна пам'ятка духовної культури і водночас перспективний об'єкт відвідин зарубіжних туристів-меломанів?

Юрій СКИБА
На фото Валентини КУКУРУДЗ: Леонід Флейдерман з дружиною та однодумницею Наталею Дрюбіною на редакційному балконі нашого часопису.


Оази <паперової Пам’яті людства»

Кожен п'ятий мешканець міста є читачем бібліотек

Зорганізовуючи свого часу муніципальну бібліотеку імені Анатолія Добрянського, ніхто не думав, що Чернівці створюють прецедент всеукраїнського рівня. Прецедент, вартий наслідування. Вперше на державних обріях з’явилася бібліотека, основою якої стали приватні книжкові фонди. Вони належали унікальній для нашого міста людині – майстру філігранного слова, неперевершеному оратору, знавцю українського й світового мистецтва, талановитому науковцю, викладачу університету Анатолію Добрянському. Вже через короткий час бібліотека стала центром культурно-освітнього життя міста. Раз по раз тут відбуваються творчі зустрічі, презентуються нові видання, звучить камерна музика й бардівська пісня, для юних обдарувань діє поетична студія. Тому міжнародна науково-практична конференція "Бібліотеки - центри духовної спадщини" (відбувалася вона у рамках відзначення ювілейної дати міста) була зорганізована саме на базі бібліотеки імені Анатолія Добрянського за участю Чернівецької міської ради, управління культури та колективу закладу. Щодо мети міжнародного симпозіуму, то директор бібліотеки Леся Щербанюк зауважила: бібліотеки були і залишаються одним із найнадійніших джерел знань, тому це зобов'язує до різного роду інформаційних, інтелектуальних та естетичних пошуків як з боку читачів, так і з боку фахівців. До того ж подія мала місце напередодні відзначення Всеукраїнського дня бібліотек, тому її проведення було доцільним вдвічі. Попередня програма заходу виглядала досить амбітно, адже до участі у симпозіумі було запрошено не лише українських знавців бібліотечної справи, а й колег із Австрії, Румунії, Польщі. Мали відбутися презентації осередків окремих приватних бібліотек Відня, проектів Ботошанської повітової бібліотеки імені Міхая Емінеску та Повітової бібліотеки імені Георге Асакі. Не менш представницьким ви-глядав і список гостей з регіонів України. До нашого міста мали прибути представники Інституту бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені Вернадського, бібліотеки імені Тетяни та Омеляна Антоновичів Національного університету "Києво-Могилянська академія" і навіть керівництво Української асоціації видавців, книгорозповсюджувачів та експертної комісії Національної ради з питань культури й духовності при Президентові України. Але обставини внесли свої певні, не надто позитивні, корективи... І тому до участі у конференції зголосилася значно менша кількість учасників. До Чернівців навідалися фахівці бібліотечної справи зі Львова, Івано-Франківська, Нікополя. Когорта гостей із-за кордону теж була нечисельною. У роботі конференції взяла участь лише Корнелія Візітиу - директор Ботошанської повітової бібліотеки імені Міхая Емінеску. І хоча такий стан речей був не на користь справі, проте цікавого на симпозіумі можна було почути чимало. Ще на початку роботи зібрання заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Інна Онацька наголосила на тому, що конференція включена до переліку основних передювілейних заходів й додала, що історія розвитку бібліотечної справи у Чернівцях сягає півтора-столітнього ювілею. З часом фонди першої крайової бібліотеки стали основою сучасної наукової бібліотеки. Нині у місті діє більше сотні закладів, серед яких – 22 публічні. Загальний книжковий фонд налічує більше 700 тисяч книг. Його користувачами є більше п’ятдесяти тисяч читачів – практично кожен п’ятий городянин. Інна Онацька також зауважила, що останніми роками у місті діє ще кілька бібліотечних закладів. Про розвиток бібліотечної справи у Чернівцях говорили й інші учасники. Мовилося, зокрема, про досвід діяльності муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського, книговидання, краєзнавчу роботу бібліотек, а також про багатющий культурний пласт невідомих досі Чернівців. Не менш цікавими були дослідження й решти учасників конференції. Скажімо, львівських та івано-франківських колег. Яскраво представлено проект Культурно-інформаційного центру міста Нікополя “Бібліотека сучасності – бібліотечно-інформаційний центр”. Питання на часі, адже отехнічнене третє тисячоліття вносить свої корективи у розвиток бібліотечної справи. Тепер носіями інформації стають не лише паперові джерела. Іншими словами (і з цим не можна не погодитися), цивілізація стає ворогом книги. А книги – це духовність і “паперова пам’ять людства”. (Про це свого часу говорив німецький філософ Артур Шопенгауер.) І позбутися її ми не маємо права.

Леся РАТНА

  • Побачене в дорозі
Весела дефіляда

Кожен п'ятий мешканець міста є читачем бібліотек

На третій день після ювілею міста вулиця Ольги Кобилянської нарешті спорожніла. Нею дефілювали лише поодинокі перехожі. Дехто сидів на лавицях, перегортаючи свіжі газети. І раптом з боку відділення Національного банку почулося козяче мекання. Серединою вулиці підтоптаного віку чоловік гнав чотирьох кіз. Тварини трималися купи. Їхній власник мав у руці ціпок й поцокував ним по бруківці. Неподалік Господарського суду одна з кіз прилягла на шляхове полотно. Дідусь призупинив ходу, даючи симпатичній представниці козячого племені перепочити. За кілька хвилин рогатий гурт знову продовжив ходу. Та цього разу кози розбрелися. Дідусь намагався втихомирити їх і зібрати докупи, але тварини не слухалися й поводилися, мов пустуни-школярі. Та врешті-решт знову згуртувалися довкола старого. Я спробував розговорити дідуся, і він оповів мені, що живе у Чернівцях, а кіз тримає, бо любить цих тварин ще змолоду. Крім того, не завадить самотній людині мати в хаті кварту поживного молока. Кіз чоловік гнав з-понад Пруту, де вони добряче попаслися. Їм належить хоча би раз на тиждень здійснювати такі прогулянки, бо на вузькому міському обійсті вони застоюються, через що зменшуються надої. На зиму старий припас трохи сіна, тож кози не голодуватимуть. Перехожі супроводжували старого по шляху слідування. Особливо весело сприймали це дійство діти – в їхніх очах палала цікавість. Адже міські хлопчики й дівчатка позбавлені спілкування з домашніми тваринами, якого їм так бракує в кам’яних джунглях. А старий неквапно йшов додому, погладжуючи по загривку одну з кізок. Оту, котра весь час тулилася до його ноги й мажорно мекала, кумедно трясучи довгою роз-христаною від легкого вітру бо-рідкою… …Колись, ще в радянські часи, один зі студентів геофаку вдарив на спір зі своїм дружком, що пройдеться з козою по вулиці О. Кобилянської. Для хоробрості він випив горілки, одягнув капелюха, позичив у когось закавульчену палицю, наклеїв під ніс бутафорські вуса й рушив у путь. За ним потягся натовп заінтригованого люду. Усі реготали. Але біля Свято-Духівського собору бешкетника затримав міліцейський наряд. Його відвезли до буцегарні й оштрафували за порушення громадського порядку. Про цей випадок повідомили ректорат держуніверситету. Студента піддали громадському осуду і виключили з вузу. Тепер же дідові ніхто не зробив жодного зауваження. Навіть міліцейський наряд, що стояв неподалік. Надворі – інша політична погода, в ходу – інші моральні цінності.

Василь Бабух


Не міліють буковинські джерела народних ремесел

Міжнародний фестиваль народних ремесел <Буковинські джерела> відбувався у Чернівцях уперше. Знаменно, що початком його став саме 600-річний ювілей нашого міста. Головною метою фестивалю було не просто зібрати разом кращих народних майстрів Буковини по обидва боки кордону України і Румунії, а об'єднати їх заради популяризації спільної культурної спадщини, яку протягом тисячоліть творили, розвивали і передавали з покоління в покоління наші предки. Спокон-віку на цій землі талановиті і вмілі руки буковинців в Україні і Румунії виготовляли такі неповторні речі, що ними завжди зачудовувався світ. І нині наші земляки бережуть ті скарби, продовжуючи глибинні традиції народних ремесел. На фестивалі свою творчість представили майже 50 народних майстрів України та Румунії. І що особливо відрадно: серед них вирізнялося чимало молодих митців народної творчості. Майже всі традиційні види декоративного та вжиткового мистецтва, які розвиваються у нашому краї, змогли тут побачити чернівчани та гості нашого міста. Румунські гості порадували нас розписом на склі. Майстер Філон Лукац з Кимполунг Молдовенеск, котрий творить народні ікони, привіз у Чернівці самобутню збірку власних робіт. Біля неї подовгу зупинялись поціновувачі цієї рукотворної краси. Неповторний світ прадавньої писанкової мови знаків і кольорів відкрили для нас писанкарі Парасківа Думітреску з Радівців та Челіка Ністор із Сучави, Марія Чокан - з Чоканешт, Доріна Істрате, Джорджета Лукутар - з Кимполунг Молдовенеск (Румунія) та Євдокія Візнюк - з Кам'янки Глибоцького району. Таке давнє і, на жаль, призабуте на Буковині бондарство та випалювання по дереву продовжує заслужений майстер народної творчості України з Вижниці Володимир Ворончак. Його вигадливі форми коновочок, кухлів, цебриків, писані символічними орнаментами, дивували присутніх на нашому фестивалі. А ще пан Володимир - чудовий майстер різьблення по дереву й інкрустації. На вернісажі це споконвічне для буковинців ремесло витонченими мистецькими зразками презентували також заслужений майстер народної творчості України Іван Терен, Андрій Щепановський з Чернівців, Федір Чев'юк та Степан Іванюк з Вижниці. Різьблення по дереву широко представили і наші друзі з Румунії – Штефан Чукат, Єлена Георгіан із Сучави та Думітру Русан з Кимполунг Молдовенеск, Нуку Бента з Фелтічен. Трохи більше півстоліття на Буковині почало розвиватися кругле (скульптурне) різьблення по дереву. Сьогодні воно захоплює бага-тьох майстрів різця, серед них – відомі автори, котрі стали учасниками фестивалю, – Сергій Кузнєцов, Володимир Денисов, Микола Глібіщук. Традиції народного різьблення по дереву півстоліття бережуть, розвивають, осмислюють і завдяки цьому творять оригінальні, самобутні речі у Вищому професійному художньому училищі №5 м. Чернівців (директор – Василь Андрусяк). Широка та різноманітна екс-позиція цього навчального закладу щиро захоплювала гостей та учасників фестивалю. Традиційне буковинське ткацтво на ювілейному святі міста демонстрували Ярослава Щербань із села Ошихліби Кіцманського ра-йону та Євдокія Візнюк з Глибоччини. Мабуть, найрізнобарвнішим на святі народних ремесел виявився світ вишивки. Це й не дивно: буковинці завжди вишивали багато, щедро й неповторно. Було помітно, як тисячі гостей тішилися витонченим мистецтвом голки відомих буковинських майстрів Дарії Стасюк та Діани Новак з Кіцманя, Любові Васкул з Михальчі Сторожинецького району, Настасії Марусик-Жмендак із США, Михайла Покиданця з Чернівців, Ярослави Щербань з Кіцманщини. Приємним відкриттям на цьому святі мистецтва стали народні прикраси Лідії Остапченко з Заставни та Тетяни Цісар із Чернівців. А ще своєю красою і мініатюрністю привертали увагу старовинні архітектурні пам’ятки-макети, зроблені з дерева молодим майстром Євгеном Падурою з Чернівців. Зі світлої і сонячної лози – завжди улюбленого матеріалу для буковинців – творить дива майстер народної творчості Марія Грицишина. А справжній подвижник народної буковинської кераміки, заслужений працівник культури України Іван Гончар з Коболчина Сокирянського району, зібравши чималий гурт зацікавлених, виготовляв горщики, глечики, макітри... : Крутився гончарний круг. Народжувалися в руках майстра речі, якими споконвіку користувалися наші предки. Як і Земля крутиться, а з нею змінюється світ. Тільки наші буковинські джерела не міліють. З них тисячоліттями черпали і черпають натхнення сотні народних умільців, являючи світові неповторну красу. Нашу, буковинську. Тим то й цікаві ми світові, бо зберегли свої першовитоки, не замулили їх. Тому то й буковинська земля самобутня. По обидва боки кордону ми творимо свій світ краси, щиро запрошуючи усіх розділити його філософію, поезію, вічність... І добре, що була нагода вперше на храмове свято 600-ліття нашого славного міста, яке має прадавні традиції збереження і творення народного мистецтва, організувати такий захід. Дійство відбувалося в рамках проекту <Спільна культурна спадщина: Чернівці - Сучава>, який здійснюється Чернівецькою міською радою і фінансується Європейською Спільнотою за програмою ТАСІS. Відрадно й інше: завдяки фестивалю народних ремесел «Буковинські джерела» та святу ковалів «Коло друзів» ожила в нашому місті новостворена площа Турецької криниці, а вулиця Турецька вперше стала чудовим Чернівецьким узвозом – своєрідним Монмартром для майстрів народної творчості з усієї України. Цей справді новий бренд уже високо оцінили і чернівчани, і ті, хто гостював тими днями у Чернівцях.

Микола Шкрібляк
Фото Наталії Паламар і Василя БАБУХА

Реклама

дизайн сайту: Олександр Лиходід